Хуан Соріля де Сан Мартін
Хуан Соріля де Сан Мартін (28 грудня 1855 — 3 листопада 1931) — католицький уругвайський епічний поет і політичний діяч. Його називають «національним поетом Уругваю».[8]
| Хуан Соріля де Сан Мартін | |
|---|---|
 | |
| Народився |
28 грудня 1855[1][2][…] Монтевідео, Уругвай |
| Помер |
3 листопада 1931[1][2][…] (75 років) Монтевідео, Уругвай[5] |
| Поховання | Центральний цвинтар (Монтевідео)d |
| Країна |
 Уругвай[6] |
| Діяльність | письменник, поет, дипломат, політик, суддя, журналіст |
| Знання мов | іспанська[7] |
| Заклад | Республіканський університет |
| Жанр | поезія |
| Посада | член Палати депутатів Уругваюd і посол |
| Партія | Civic Uniond |
| Конфесія | католицька церква |
| Діти | Хосе Луїс Сорілья де Сан Мартінd |
| Автограф |
 |
| Нагороди |
  |
Відомі поеми ред.
Дві найвідоміші його поеми — «Tabare» (національна поема для уругвайців) та Легенда про Вітчизну (La leyenda patria).
Сан Мартін є автором відомого іспанського вірша «Гімн до дерева» («Himno al Arbol»), який пізніше став піснею в декількох країнах Латинської Америки.
Життєпис ред.
Батько всесвітньо відомого скульптора Хосе Луїса Соріля де Сан-Мартіна і відомої міжнародної актриси Чіна Сорілья.
Як політичний діяч Хуан Соріля де Сан-Мартін працював депутатом Монтевідео з 1888 по 1891 і кілька разів обіймав посаду посла.
Двічі овдовів і залишив по собі 13 дітей.
Його онук Алехандро Зоррілла де Сан-Мартін мав бути видатним заступником, міністром та сенатором.
Одна з кількох його онучок Консепсьйон Соріля стала найвідомішою актрисою Уругвая, донька China Zorrilla. Була ученицею Маргарити Сіргу і переїхала до Аргентини в 1971, де зробила визначну кар'єру в театрі, на телебаченні та в кіно, а також в Іспанії та інших країнах Південної Америки. Її найбільші успіхи в кіно: «Besos en la frente», «Esperando la carroza» («Очікування катафалка»), «Ельза та Фред» та «Розмови з матір'ю».
Онука Хуана Соріля де Сан Мартіна — Гума Соріля була дизайнеркою театральних костюмів.
Відзнаки ред.
Будинок Хуана Соріля де Сан Мартіна у Монтевідео став музеєм.
Хуан Соріль був представлений на купюрі в 20 000 песо (1989–1991)[9] а також на купюрі у 20 песо (з 1994).[10]
Див. також ред.
Список літератури ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #133283186 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/658148/Juan-Zorrilla-de-San-Martin
- ↑ Національна бібліотека Уругваю — 1815.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ 'Juan Zorrilla de San Martín', Wikipedia (in Spanish), es:Juan Zorrilla de San Martín,
- ↑ Uruguay 20.000 Nuevos Pesos [Архівовано 7 січня 2020 у Wayback Machine.] Bank note museum
- ↑ Uruguay 20 Pesos Uruguayos [Архівовано 23 лютого 2020 у Wayback Machine.] Bank note museum