Хуана Інес де ла Крус

мексиканська черниця єронімитського ордена, поетеса, публіцистка, композиторка

Хуана Інес де Асбахе і Рамірес де Сантільяна (ісп. Juana Inés de Asbaje y Ramírez de Santillana), більш відома як сестра Хуана Інес де ла Крус (ісп. Sor Juana Inés de la Cruz) (12 листопада 1651, Сан-Мігель де Непантла, Мексика — 17 квітня 1695, монастир Святого Ієроніма) — мексиканська черниця єронімитського ордена, поетеса, публіцистка, філософ-теолог, авторка сповідальної прози[4]. Протофеміністка, вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Хуана Інес де ла Крус
Juana Inés de la Cruz
Портрет Хуани Інес де ла Крус, близько 1750 року
Ім'я при народженні Хуана Інес де Асбахе і Рамірес де Сантільяна
Народився 12 листопада 1651(1651-11-12)
Сан-Мігель де Непантла, Нова Іспанія, Іспанська імперія
Помер 17 квітня 1695(1695-04-17) (43 роки)
Мехіко, Нова Іспанія, Іспанська імперія
·епідемія[1][2]
Поховання Мехіко
Країна  Іспанська Імперія
Національність мексиканка
Діяльність поетеса, черниця-єронімітка
Сфера роботи поезія
Мова творів іспанська
Напрямок бароко
Жанр театр і поезія
Magnum opus Los empeños de una casad, El divino narcisod, Primero sueñod, Neptuno alegóricod і Respuesta a Sor Filotea de la Cruzd
Конфесія католицтво
Автограф

CMNS: Хуана Інес де ла Крус у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Біографія ред.

Народилася 12 листопада 1651 року неподалік від Мехіко, в селі Сан-Мігель-де-Непантла. Її батьки, як припускають, не були повінчані, і тому Хуана і дві її старші сестри записані в парафіяльних книгах як «діти Церкви», тобто незаконнонароджені.

До 6 років навчилася писати, шити та вишивати, що в ті часи складало повну освіту жінки. До 8 років Хуана прочитала всю бібліотеку діда, включаючи праці з філософії, богослов'я та медицини.

У 9 років розлучилася з сім'єю: мати відправила її в Мехіко до дядька і тітки — багатих родичів, знайомих з віцекоролем. Завдяки щасливій випадковості вони розгледіли в дівчинці здібності та надали Хуані можливість вчитися. Новий курс самоосвіти включав літературу, природничі науки, математику, філософію, теологію та іноземні мови. До всього, краса, живий і доброзичливий характер привертали до неї людей.

У 1664 році Хуана представлена при новому дворі і в найкоротший час завоювала таку любов високого подружжя, що віцекоролева зробила її своєю першою фрейліною. Цю посаду вона займала близько 5 років. Тоді ж прославилася віршами іспанською, мовою ацтеків, а також латиною. Писала і для вистав, і для нічних концертів, і для церковних свят, і для похорону.

Були у де ла Крус і вороги. Одного разу хтось пустив чутку, що її знання поверхневі і вона вміє лише переконувати, що володіє ними. Для спростування подібних наклепів віцекороль вирішив організувати публічний іспит, на якому де ла Крус ставили запитання з усіх галузей знань. І вона блискуче впоралася з найскладнішими завданнями.

Мала безліч шанувальників, практично всі пропонували шлюб, але Хуана відмовляла їм. Біографи припускають, що вона була лесбійкою, а монастир — місцем, де стосунки з іншими жінками були соціально прийнятними[5].

У серпні 1667 року зробила першу спробу піти в монастир. Але статут обителі Святого Йосипа ордена босих кармеліток, незадовго до цього реформований, виявився надто суворим для світської жінки. Вона серйозно захворіла і за наполяганням лікарів покинула обитель через три місяці. Проте в лютому 1669 року вступила в монастир ордена Святого Ієроніма і після короткого послушництва прийняла постриг під іменем Хуани Інес де ла Крус.

У 1690 році написала спростування на проповідь, складену монахом-єзуїтом Антоніо Віейра. Несподівано її приватний лист було видано. Публікація мала великий успіх, проте церковне начальство в Мексиці звинуватило її в гордині та нехтуванні чернечою заповіддю слухняності.

 
Пам'ятник Хуані де ла Крус у Мадриді, дар мексиканського народу народу Іспанії

Щоб відновити добре ім'я, сестра Хуана написала і опублікувала останній і найвідоміший твір — «Відповідь сестрі Філоті», де на прикладі свого життя намагалася показати, наскільки необхідні можуть бути для жінки пізнання і творчість.

Але її духовні керівники наполягли на прийнятті сестрою Хуаною обітниці бідності, разом з котрою де ла Крус дала ще й обітницю не торкатися до пера і паперу. Мехіко схвилювало її релігійне завзяття, і черговий архієпископ, слідуючи її прикладу, теж продав всі книги, а також коштовності, антикваріат і навіть власне ліжко.

У 1695 році в монастирі почалася епідемія епідемічного висипного тифу, і, доглядаючи за сестрами, Хуана де ла Крус заразилася і захворіла[6]. 17 квітня вона померла. Дотримуючи обітниці, заповіт написала на стіні келії пальцем, облитим власною кров'ю: «Тут будуть відзначені день, місяць і рік моєї смерті. В ім'я любові Господа і Його Пречистої Матері я молю своїх коханих сестер: і двох нині живих, і тих, хто вже пішов — пом'янути мене перед Ним, хоча я була найгіршою жінкою на світі. Підписано: я, Хуана Інес де ла Крус».

Сучасники прозвали де ла Крус «Десятою Музою» (або «Кастильскою музою») та «Мексиканським феніксом». Її вірші були видані кілька разів за життя і перевидаються донині. Відомі також її світські комедії «Amor es más laberinto» та «Los empeños de una casa», а також «El mártir del Sacramento San Hermenegildo» та «El cetro de José».

Фундаментальна монографія про життя, творчість і значення сестри Хуани належить Октавіо Пасу (1983 рік, є іспанське і англійське видання).

На честь Хуани де ла Крус названий кратер на Меркурії.

Пол Аллатсон пов'язує її з лесбійським та чікана рухами, критикою примусової гетеросексуальності та ідеєю лесбійського континууму Едрієн Річ[5].

Переклади українською ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. https://www.eluniversal.com.mx/opinion/mochilazo-en-el-tiempo/la-epidemia-que-se-llevo-sor-juana
  2. https://www.mexicodesconocido.com.mx/sor-juana-ines-de-la-cruz-poetiza-muerta-por-un-epidemia.html
  3. а б LIBRIS — 2012.
  4. Ніч на Венері, 2020, с. 59.
  5. а б Allatson, Paul (2004). «A Shadowy Sequence: Chicana Textual/Sexual Reinventions of Sor Juana». Chasqui. 33 (1): 3–27. doi:10.2307/29741841. JSTOR 29741841.
  6. Carmen Saucedo Zarco La muerte de Sor Juana Inés de la Cruz [1] (ісп.)