Храм Сандзюсанґен
Хра́м Сандзюсанґе́н або Сандзюсанґе́н-до́ (яп. 三十三間堂, さんじゅうさんげんどう, МФА: [sand͡ʑuːsangeɴ doː], «храм тридцяти трьох кенів») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Тендай. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Хіґасіяма, Сандзюсанґен-до, квартал Маварі 657. Монастирський титул — відстуній, оскільки належить монастирю Мьохо. Офіційна назва — Храм лотосового короля[1]. Заснований 1164 року. Головною святинею монастиря є статуя тисячорукої Каннон. До цінних пам'яток належать головний храм (національний скарб Японії), огорожа Тойотомі Хідейосі (важлива культурна пам'ятка Японії). Названий за кількістю 33 інтервалів між колонами всередині храму. Протяжність з півночі на південь становить 125 м.
| Храм Сандзюсанґен | |
|---|---|
 | |
| Координати: 34°59′16″ пн. ш. 135°46′18″ сх. д. / 34.9878639° пн. ш. 135.7717306° сх. д. | |
| Адреса | префектура Кіото, місто Кіото, район Хіґасіяма, Сандзюсанґен-до, квартал Маварі 657 |
| Офіційно | Храм лотосового короля[1] |
| Титул | відстуній, оскільки належить монастирю Мьохо |
| Секта | Тендай |
| Святиня | статуя тисячорукої Каннон |
| Засновано | 1164 |
| Засновник | Верховний Імператор Ґо-Сіракава |
Короткі відомості ред.
Храм Сандзюсанґен був збудований у 1164 році Тайрою но Кійоморі за наказом екс-Імператора Ґо-Сіракава. Після загибелі роду Тайра у 1185 році, храм перейшов під патронат екс-Імператора і був розширений. Тоді ж храмові ченці отримали від двору багаті землі у провінції Тадзіма для забезпечення своїх фінансових потреб.
У 1249 році у Кіото спалахнула велика пожежа під час якої будівля Сандзюсанґен і майже усі буддистські образи згоріли. З тисячі статуй тисячорукої Авалокітешвари вдалося врятувати лише 124, разом із статуями її 28 підлеглих божеств. У 1266 році за повелінням екс-Імператора Ґо-Саґа храм був відбудований у вигляді, в якому він зберігається по-сьогодні як Національний скарб Японії.
У період війни Південної і Північної династій храм Сандзюсанґен уник руйнувань, але кількість підконтрольних йому земель зменшилась, тому після 15 століття він поступово занепав. Проте у 1586 році Тойотомі Хідейосі відновив його, включивши до складу монастиря Ренґеоїн і звівши на півночі по-сусідству Залу Великого Будди монастиря Хокодзі. Він також прибудував Південні великі ворота[2] і огорож[3]у. В часи правління сьоґуна Токуґави Ієміцу було проведено ремонт будівлі Сандзюсанґен і реставрацію статуй.
З початку 20 століття храм Сандзюсанґен відкритий для відвідування. У центрі храму розміщено позолочену статую сидячої Авалокітешвари роботи Танкея, вистою 3,35 м. Праворуч і ліворуч неї розташовані 1000 статуй тисячорукої Авалокітешвари, по 500 з кожного боку. При вході і виході храму стоять кремезні скульптури божеств вітру і грому: Фудзіна і Райдзіна, а також статуї 28 підлеглих Авалокітешвари. Усі ці образи, за винятком 1000 бокових статуй, входять до списку Національних скарбів Японії. Більшість з них є шедеврами 13 століття.
Храм Сандзюсанґен відомий також турнірами з стрільби з лука, які проводяться щорічно 15 числа першого місяця Нового року. Ця традиція була започаткована у період Едо. Цілий день і ніч лучники змагаються, пускаючи стріли від південного до північного краю храму, відстань між якими становить 118 м. Переможець визначається за кількістю стріл, які уразили ціль.
Примітки ред.
Джерела та література ред.
Храм Сандзюсанґен // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- (яп.) 建築から古代を解く : 法隆寺･三十三間堂の謎 / 米田良三著. 東京: 新泉社, 1993.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Храм Сандзюсанґен
- (яп.)(англ.) Офіційний сайт храму [Архівовано 5 січня 2011 у Wayback Machine.]