Хосров I (цар Великої Вірменії)
Хосров I (вірм. Խոսրով Ա) — принц Парфії, якого римляни призначили царем Великої Вірменії.
| Хосров I вірм. Խոսրով Ա | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 198 — 217 | |||
| Попередник: | Вагарш II | ||
| Спадкоємець: | Трдат II | ||
| Народження: | невідомо[1] | ||
| Смерть: | 217 | ||
| Рід: | Аршакіди | ||
| Батько: | Vagharsh Bd | ||
| Діти: | Трдат II | ||
Життєпис ред.
Хосров I був одним із синів парфянського царя Вагарша II[2][3]. Як і батько, Хосров I був представником династії парфянських правителів, Аршакідів.[4]
198 року, коли його батько був одночасно правителем Парфії та Вірменії, Вагарш II передав свій вірменський престол Хосрову I. Останній правив Вірменією до 217 року. У вірменських джерелах Хосрова I часто плутають із його відомим правнуком Хосровом II.[5]
Хосров I був одним із царів, якого історики вважають нейтральним у відношенні до Риму.[5] 198 року, коли римський імператор Септимій Север здійснив один зі своїх великих походів проти Парфії, зруйнувавши її столицю, Ктесифон, Хосров I надіслав Северу подарунки й заручників.[5] Як ставленик Риму, Хосров I мав протекцію Септимія Севера та його наступника Каракалли.[6]
У 214–216 роках Хосров I разом зі своєю родиною перебував під римським арештом з невідомих причин, що спричинило масштабне повстання у Вірменії проти Риму.[6] 215 року Каракалла з римською армією вторгся до меж Вірменії[6], придушивши повстання.
217 року, після смерті Хосрова I, його син Трдат II[7] отримав вірменську корону[5] від римського імператора Каракалли.[7] Трдат II був проголошений вірменським царем після убивства імператора[7], що сталось 8 квітня 217 року.
Примітки ред.
- ↑ Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ Ованесян. Вірмени від стародавніх часів до сучасності. Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 71
- ↑ Туманов. Manuel de généalogie et de chronologie pour le Caucase chrétien (Arménie, Géorgie, Albanie), стор .73
- ↑ Ованесян, Вірмени від стародавніх часів до сучасності, Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 71
- ↑ а б в г Ованесян. Вірмени від стародавніх часів до сучасності. Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 71
- ↑ а б в Адалян. Вірменський історичний словник, стор. 174
- ↑ а б в Адалян. Вірменський історичний словник, стор. 174
Джерела ред.
- C. Toumanoff, Manuel de généalogie et de chronologie pour le Caucase chrétien (Arménie, Géorgie, Albanie), p. 73
- Ованесян, Вірмени від стародавніх часів до сучасності, Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, Palgrave Macmillan, 2004
- Адалян, Вірменський історичний словник, Scarecrow Press, 2010