Хоменко Олексій Денисович

Олексій Денисович Хоменко (15 лютого 1919, Шестеринці — 14 січня 1994, Київ) — український науковець-агрохімік, фізіолог рослин, педагог. Доктор сільськогосподарських наук (1961), професор (1965). Автор понад 270 наукових робіт, розробник наукових основ сіркового живлення культурних рослин, інтеграційних методів оптимізації мінерального живлення рослин.

Олексій Хоменко
Народився	15 лютого 1919(1919-02-15) Шестеринці, УРСР
Помер	14 січня 1994(1994-01-14) (74 роки) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Alma mater	Уманський сільськогосподарський інститут (1946)
Галузь	агрохімія, фізіологія рослин
Заклад	Інститут фізіології рослин і агрохімії АН УРСР (1950—1951; 1958—1983) Інститут агробіології Львівського філіалу АН УРСР (1951—1958) Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут (1983—1985)
Посада	завідувач низки лабораторій та відділів, завідувач кафедри агрохімії, фізіології рослин та ботаніки, професор
Вчене звання	професор (1965)
Науковий ступінь	доктор сільськогосподарських наук (1961)
Науковий керівник	Петро Власюк
Відомий завдяки:	розробці наукових основ сіркового живлення культурних рослин, інтеграційних методів оптимізації мінерального живлення рослин
Діти	професор Лариса Лісневич

Учасник німецько-радянської війни, нагороджений декількома бойовими медалями. Понад 25 років — науковий співробітник Інституту фізіології рослин і агрохімії АН УРСР (1950—1951; 1958—1983), у різний час — керівник декількох лабораторій та відділів Інституту, зокрема протягом 11 років — завідувач відділу фізіології живлення рослин (1969—1980). Учень професора Петра Власюка.

Життєпис

Народився 15 лютого 1919 року у селі Шестеринці на Черкащині. Батько, сільський вчитель Денис Мефодійович, був розстріляний німцями під час війни.

З 13 років працював на сільгоспроботах. У 1937 році закінчив Козачанський технікум зернових культур (нині — ПТУ № 37) у селі Козацьке, вступив до Уманського сільськогосподарського інституту.

У 1941 році, з початком німецько-радянської війни, пішов на фронт добровольцем, попри відстрочення до закінчення інституту. До випуску з інституту не вистачило року. За участь у бойових діях нагороджений декількома медалями.

Після завершення війни з відзнакою закінчив інститут у 1946 році. Тоді ж вступив до аспірантури Інституту фізіології рослин і агрохімії АН УРСР (ІФРА), проводив наукові дослідження під керівництвом професора Петра Власюка. Під час навчання в аспірантурі жив із родиною в гуртожитку на вулиці Челюскінців, де розташовувався інститут.

У 1949 році здобув науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук, захистивши дисертацію на тему «Влияние адсорбентов на улучшение условий корневого питания сельскохозяйственных растений». Протягом року (1950—1951) працював у відділі фізіології живлення рослин ІФРА, після чого був переведений до новоствореного Інституту агробіології Львівського філіалу АН УРСР (село Оброшине, Львівська область). У цей період родина Хоменків жила у Львові, в будинку на розі вулиць Коперника та Городоцької.

З 1956 року — завідувач лабораторії агрохімії та фізіології рослин. У цей період Олексієм Хоменком розроблені теоретичні основи раціонального використання місцевих ресурсів добрив з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов регіону. На основі цих досліджень у 1961 році здобув науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук, захистивши дисертацію на тему «Місцеві ресурси добрив західних районів УРСР та їх використання».

У 1958 році повернувся до ІФРА, спочатку очолив лабораторію фізіології живлення рослин (1958—1961), пізніше (1961—1964) — лабораторію застосування полімерів у сільському господарстві, після чого (1964—1968) — відділ біомінеральних та комплексних добрив. В Києві жив в місцевості теперішньої станції метро «Голосіївська».

Могила Олексія Хоменка, Байкове кладовище

З 1969 року — завідувач відділу фізіології живлення рослин. У 1983 році тимчасово переїхав до Кам'янець-Подільського, очолив кафедру агрохімії, фізіології рослин та ботаніки Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту, викладав студентам, проводив лабораторно-практичні заняття. Через два роки, через погіршення стану здоров'я, вийшов на заслужений відпочинок та повернувся до Києва.

Донька — доктор біологічних наук, професор Лариса Лісневич (нар. 1947).

Наприкінці життя хворів на цукровий діабет, після Чорнобильської катастрофи зазнав ампутації лівої ноги. Помер за місяць до 75-го дня народження, 14 січня 1994 року, від серцевого нападу. Похований у Києві разом із дружиною, біля центрального входу до колумбарію Байкового кладовища.

Наукова діяльність

Автор понад 270 наукових робіт, декількох авторських свідоцтв на винаходи.

Під час навчання в аспірантурі розробив метод сукупного застосування мінеральних добрив і сорбентів рядковим способом під час сівби цукрових буряків. Ця наукова робота була представлена на ВДНГ у Москві. З 1958 по 1968 роки досліджував рідкі складні добрива, капсульовані та комплексні мінеральні добрива, розробляв методи зростання їх ефективності.

На посаді завідувача відділу фізіології живлення рослин очолював науковий напрям з вивчення процесів асиміляції поживних речовин, способів регуляції й оптимізації умов кореневого живлення рослин. З 1973 року розробляв наукові основи сіркового живлення культурних рослин, інтеграційних методів оптимізації мінерального живлення рослин. Під керівництвом Олексія Хоменка співробітниками відділу створений новий вид комплексного мінерального добрива — нітроамосіркофоск.

Науковий доробок (частковий)

• 1949 — «Влияние адсорбентов на улучшение условий корневого питания сельскохозяйственных растений» (дисертація)
• 1961 — «Місцеві ресурси добрив західних районів УРСР та їх використання» (дисертація та монографія)
• 1967 — «Комплексні мінеральні добрива і особливості їх застосування» (монографія)
• 1974 — «Транспорт питательных веществ и продуктивность растений» (монографія)
• 1976 — «Корневое минеральное питание и продуктивность растений» (монографія; у співавторстві)
• 1978 — «Пути регуляции процессов и способов корневого питания растений» (монографія; у співавторстві)
• 1981 — «Методические рекомендации по оптимизации минерального питания культурных растений» (у співавторстві)
• 1982 — «Совместное применение минеральных удобрений и гербицидов» (монографія; у співавторстві)
• 1983 — «Серное питание и продуктивность растений» (збірка наукових праць)
• 1985 — «Оптимізація мінерального живлення та удобрення культурних рослин в умовах районів Поділля УРСР» (методичні вказівки; у співавторстві)

Авторські свідоцтва на винаходи (у співавторстві)

• 1987 — спосіб одержання складного гранульованого мінерального добрива довгострокової дії (у співавторстві)