Хелмицький Павло Людвігович
Павло Людвігович Хелмицький (15 (27) липня 1855 — 28 липня 1918, Владикавказ) — російський військовий, генерал від кавалерії. З 5 липня 1910 року очолював Третю кавказьку козацьку дивізію.
| Павло Людвігович Хелмицький | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Paweł Chełmicki | |||||||||||
 | |||||||||||
| Народження |
15 (27) липня 1855 Республіка Польща | ||||||||||
| Смерть |
28 липня 1918 (63 роки) Владикавказ вогнепальне поранення | ||||||||||
| Країна |
 Російська імперія | ||||||||||
| Приналежність |
Російська імперія Кубанське козацьке військо; | ||||||||||
| Рід військ | Кавалерія | ||||||||||
| Освіта | Друга Санкт-Петербурзька гімназія, Павловське військове училище (1874) і Академія Генерального штабу (1885) | ||||||||||
| Роки служби | 1872–1917 | ||||||||||
| Звання | Генерал від кавалерії | ||||||||||
| Командування | Третя кавказька козацька дивізія | ||||||||||
| Війни / битви | Російсько-турецька війна 1877–78 і Перша світова війна | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Походить із польських шляхтичів[1], православний. Освіту здобув у Другій Санкт-Петербурзькій військовій гімназії.
У 1872 році поступив на військову службу. У 1874 році у чині прапорщика закінчив Перше військове Павлівське училище. Брав участь у російсько-турецькій війні 1877–1878 років. У 1885 році закінчив Миколаївську академію Генерального штабу й отримав звання капітана і був направлений для проходження служби у Кавказький військовий округ. Починаючи із 1888 року офіцер штабу Кавказького військового округу. З 1896 року начальник штабу Другої Кавказької козачої дивізії. У 1990 призначений командиром Першого Катеринодарського полку Кубанського козачого війська, генерал-майор (1904). Від 1904 року начальник Закаспійської козачої бригади, генерал-лейтенант (1909). З 05 липня 1910 по 16 квітня 1917 року начальник третьої Кавказької козачої дивізії.[2]
8 лютого 1912 року генерала Павла Хелмицького разом із родиною зараховано до військового козацького стану Кубанського козацького війська по станиці Келермеській.[1]
Учасник Першої світової війни. З грудня 1914 року одночасно командував зведеним кінним корпусом у складі армій Південно-Західного фронту. 29 липня 1917 року був звільнений від служби у званні генерала від кавалерії за хворобою.[2] Проживав у Владикавказі. Під час повстання козаків Терського козачого війська генерал Павло Хелмицький був заарештований більшовиками за непідтвердженою підозрою участі у повстанні й 28 липня 1918 року разом з сином Георгієм та двома зятями та був розстріляний більшовиками під час їх відступу із Владикавказа під натиском повсталих козаків.[3]
Примітки ред.
- ↑ а б Задунайський Вадим Васильович. Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків в кінці XIX — на початку XXI ст. : монографія / Вадим Задунайський ; Донец. нац. ун-т. — Донецк : Норд-Пресс, 2006. — 322 с. : фотогр. — ISBN 966-380-126-3.
- ↑ а б Русская армия в Великой войне: Картотека (рос.)
- ↑ Ф. С. Киреев Владикавказская операция. Альманах «Белая гвардия», № 8. Казачество России в Белом движении. — М.: Посев, 2005. — С. 107–114.(рос.)
Посилання ред.
- Брусилов А. А. Мои воспоминания. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004. — 446 с.(рос.)
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |