Харитонов Іван Михайлович
Іван Михайлович Харитонов — кухар сім'ї Миколи II. Розстріляний більшовиками разом з царською сім'єю та іншими слугами.
| Харитонов Іван Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
2 (14) червня 1870 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
17 липня 1918 (48 років) Єкатеринбург, Пермська губернія, Російська СФРР ·вогнепальне поранення |
| Поховання | Петропавлівський собор |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | шеф-кухар, кухар |
| Конфесія | православна церква |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Син Михайла Харитоновича Харитонова (1837—1913), який був круглим сиротою, але багато чого досяг: став чиновником Міністерства Імператорського Двору, отримав за заслуги орден св. Володимира і особисте дворянство.Своє мистецтво Іван Харитонов удосконалював у Парижі[1].
З 1891 по 1895 рр. служив на флоті. Відслуживши і повернувшись до Двору, став старшим кухарем імператорської кухні.
Мав звання потомственого почесного громадянина.
Православний християнин.
Розстріл в будинку Іпатьєва ред.
Був розстріляний разом зі всією імператорською сім'єю в Єкатеринбурзі в Іпатіївському будинку в ніч з 16 на 17 липня 1918 року. Загинув одним з перших від куль розстрільної команди.
Родина ред.
Був одружений з Євгенією Андріївною Тур. Мав п'ятеро дітей.
Правнук Харитонова, к. іст. н. Петро Валентинович Мультатулі є автором робіт про Миколу II і пише про обставини розстрілу Романових та їх слуг; автор біографічного нарису про прадіда.
Канонізація і реабілітація ред.
У 1981 році Іван Харитонов був разом з усіма жертвами єкатеринбурзького вбивства канонізований Російською православною церквою за кордоном[2].
Російська православна церква Московського патріархату в 2000 році, канонізуючи царську сім'ю, не згадала у своєму рішенні слуг.
16 жовтня 2009 року Генеральна прокуратура Російської Федерації ухвалила рішення про реабілітацію 52 наближених царської родини, які зазнали репресій[3].
Примітки ред.
- ↑ к. ф. н. Лукашевский Е. Царские слуги. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 4 січня 2019.
- ↑ Спасение России в её праведниках. Интервью первоиерарха Русской православной церкви за границей Илариона, митрополита Восточно-Американского и Нью-Йоркского, архиепископа Сиднейского и Австралийско-Новозеландского // Новый журнал : журнал. — 2013. — Т. 271.
- ↑ Генеральная прокуратура РФ удовлетворила заявление Главы Российского Императорского Дома о реабилитации репрессированных верных служителей Царской Семьи и других Членов Дома Романовых. Официальный сайт Российского Императорского Дома. 30 жовтня 2009. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 9 травня 2013.
Література ред.
- Иоффе Г. З. Претерпевшие до конца // Новый Журнал. — 2008. — № 251.
- Ковалевская О. Т. С Царем и За Царя. Мученический венец Царских слуг. — М.: «Русский Хронографъ», 2008. — 416 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-85134-121-1.
- Чернова О. В. Верные. О тех, кто не предал Царственных мучеников. — М.: Русский хронограф, 2010. — 576 с. — 6000 экз. — ISBN 5-85134-123-8.
- Чернова О. В. Вірні до смерті. Про вірнопідданих Государя. — СПб.: Сатисъ, 2007. — 171 с. — ISBN 978-5-7868-0081-6.