Вікіпедія

Майкл Гардт

американський філософ
(Перенаправлено з Хардт Майкл)
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (жовтень 2017)

Майкл Гардт
Західна філософія
Майкл Хардт на Seminário Internacional Mundo. 2008
Народження 1960(1960)
США США, Меріленд, Бетесда
Громадянство (підданство)  США
Знання мов
  • англійська[1]
    • Діяльність
  • письменник, професор, літературний критик, журналіст, політолог
    • Викладав Європейська вища школаd і Дюкський університет
    Науковий ступінь доктор філософії[2] (1990)
    Школа / Традиція Континентальна філософія, Автономізм, Квір-теорія
    Основні інтереси Політична філософія , Література
    Значні ідеї multitude[en], теорія імперії
    Alma mater Вашингтонський університет, Свортмор-коледж, Winston Churchill High Schoold і Вашингтонський університет[2]
    Літературний напрям західна філософія, Автономізм і квір-теорія
    Зазнав впливу
  • Бенедикт Спіноза, Славой Жижек, Антоніо Негрі
    • Історичний період Філософія XX століття
    CMNS: Майкл Гардт у Вікісховищі

    Майкл Хардт (англ. Michael Hardt, нар. 1960, Бетесда, штат Меріленд, США)[3] — американський теоретик літератури та політичний філософ. Відомий завдяки книзі «Імперія» (англ. «Empire»), написаній у співавторстві з Антоніо Негрі, що вийшла 2000 року[4]. Її було названо «Комуністичним маніфестом XXI століття»[5].

    Хардт і його співавтор припускають що те, що вони розглядають як сили сучасного пригноблення класів, глобалізації та товаризації сфери послуг (або «виробництва аффектів»), потенційно можуть стати причиною значних соціальних змін. Книга-продовження(Multitude: War and Democracy in the Age of Empire[en], 2004, рос. Множество: война и демократия в эпоху империи, 2006), деталізує концепт «multitude[en]» (прим. в українській науковій спільності ще не було знайдено вдалого українського відповідника, здебільшого використовується оригінальний термін[6]) як можливий локус глобального демократичного руху.

    Завершальна книга трилогії «Співдружність[en]» (Commonwealth) вийшла восени 2009 року. Ні українською, ні російською мовами ще перекладена не була.

    Біографія ред.

    Народився у Бетесді (штат Меріленд),[7] закінчив школу в окрузі Потомак, Меріленд. Вивчав інженерію у Свартморському коледжі(англ.) штату Пенсільванія у 1978—1983 роках. Здобуваючи вищу освіту, під час енергетичної кризи 1970 року(див. англ. сторінку 1970s energy crisis), Хардт почав цікавитись альтернативними джерелами енергії.[3]

    Після закінчення коледжу Хардт працював у різноманітних компаніях, пов'язаних із сонячною енергією. Також спіробітничав із неурядовими організаціями у Центральній Америці.

    У 1983 році Хардт переїздить до Сієтлу, де починає вивчати порівняльну літературу в Вашингтонському Університеті.[3] Там у 1986 році він здобуває ступінь магістра, а у 1990 — кандидата наук (PhD).[8] Звідти Хардт переїздить у Париж, де і зустрічає Антоніо Негрі

    Хардт, окрім англійської, вільно володіє французькою, іспанською, італійською мовами. Є викладачем літератури та італійської у Дюкському університеті, а також викладачем філософії та політики у European Graduate School.[4]

    Ідеї ред.

    Хардт звертає увагу на задоволення від політичного життя: «Потрібно вивести концепт любові за межі закоханої пари»[9] Політика multitide не фокусується виключно на контролюванні засобів виробництва чи на звільненні людської суб'єктивності. Обидва ці орієнтири пов'язані між собою любов'ю та задоволенням від політичного життя та усвідомлення політичних цілей.

    Хардт не вважає викладацьку (вчительську) діяльність революційною, як і не вважає, що вищий навчальний заклад є політичною інституцією. «Але зараз думаючи про політику як проект масштабної соціальної трансформації, я зовсім не впевнений, що політична активність може бути привитою в університеті».[10]

    Хардт вважає, що візії загальної освіти та рівноправного відкритого доступу до університетів поступово зникають: «війна з тероризмом» стимулювала лише вузькі сфери військового і технологічного знання, в той час як потрібні навички біополітичної економіки (створення ідей, образів, кодів, афектів та інших нематеріальних благ) не здобули визнання як ключові для економічної інновації.[11]

    Концепт «Multitude» ред.

    «Multitude» — це спільність, активний соціальний суб'єкт, який немає деякої об'єднучої, загальної ідентичності та не зводиться до класу або народу. «Multitude» — принципова плюральність, що складається з одиничних, оригінальних соціальних агентів, кожен з яких має особливу комбінацію ідентифікацій. В межах «multitude» не знайдеться двох однакових агентів-особистостей. Така різноманітність одиничностей уможливлює існування спільності, яка конституюється через утворення «спільного» («common») в ході біополітичного виробництва.[6],[12]

    Бібліографія ред.

    На сьогодні україномовних перекладів праць Майкла Хардта немає.

    Книги у перекладі на російську ред.

    • Империя (в соавторстве с Антонио Негри) Москва: Праксис, ISBN 5-901574-40-0, 2004
    • Множество: война и демократия в эпоху империи (в соавторстве с Антонио Негри) Москва: Культурна Революция, ISBN 5-902764-09-2, 2006

    Книги англійською мовою ред.

    Електронні видання ред.

    • Declaration, з Антоніо Негрі, ASIN: B00816QAFY

    Англомовні статті ред.

    • The Withering of Civil Society. Social Text. Duke University Press (45): 27—44. 1995.
    • Prison Time. Yale French Studies. Yale University Press (91): 64—79. 1997.
    • Affective Labor. boundary 2. Duke University Press. 26 (2): 89—100. 1999.
    • Hardt, Michael; Antonio Negri (1999). Value and Affect. boundary 2. Duke University Press. 26 (2): 77—88.
    • Hardt, Michael; Antonio Negri (2003). The Rod of the Forest Warden: A Response to Timothy Brennan. Critical Inquiry. The University of Chicago Press. 29 (2): 368—373.
    • «Take Up the Baton.» [Архівовано 11 травня 2012 у Wayback Machine.]

    Примітки ред.

    1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ а б WorldCat — 1971.
    3. ↑ а б в Vulliamy, Ed (15 липня 2001). Empire hits back. The Guardian. London. Архів оригіналу за 12 січня 2008. Процитовано 12 травня 2010.
    4. ↑ а б Michael Hardt [Архівовано 8 грудня 2012 у Wayback Machine.] Faculty Page at European Graduate School Biography, Bibliography and Video Lectures. Retrieved May 14, 2009.
    5. ↑ "Have Michael Hardt and Antonio Negri Rewritten the Communist Manifesto For the Twenty-First Century? [Архівовано 27 травня 2010 у Wayback Machine.]. Egs.edu. Retrieved on 2012-04-20.
    6. ↑ а б http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2012_64/Gileya64/F14_doc.pdf
    7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 грудня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
    8. ↑ Michael Hardt faculty page at Duke University. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 1 вересня 2007.
    9. ↑ Michael Hardt. Identity and Difference. [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] Lecture at European Graduate School EGS. 2005
    10. ↑ Michael Hardt, Caleb Smith, and Enrico Minardi. «The Collaborator and the Multitude: An Interview with Michael Hardt.» [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.] The Minnesota Review. no. 61-62. 2004.
    11. ↑ Hardt, Michael. «US education and the crisis.» [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.] European Graduate School. December 1, 2010. (English).
    12. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2020. Процитовано 22 грудня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

    Посилання ред.

    Інтерв'ю

    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Майкл_Гардт&oldid=40538877