Халупенко Петро Федірович

Халупенко Петро Федірович (нар. 16 січня 1913 хутір Гута— пом. 17 жовтня 1992, Шостка) — радянський партизан Глухівського партизанського загону.

Халупенко Петро Федірович
Народився	16 січня 1913(1913-01-16) (111 років) хутір Гута, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Громадянство	Російська імперія, УНР, СРСР,  Україна
Національність	українець
Діяльність	партизан
Військове звання	Лейтенант

Біографія

Народився 16 січня 1913 року на хуторі Гута Глухівського району Сумської області. 1927 року закінчив у Гуті 4-річну початкову школу, був прийнятий до комсомолу. У цьому ж році пішов на навчання до села Землянки. 1935 року проходив службу в армії за спеціальністю артилерист, в Червоній армії був командиром розрахунку гармати, після армії навчання у школі НКВС. Був одружений з Лопан Параскою  Антисівною 1918-13.11.1992 рр.

З 1936 до 1941 року у Шосткинській міліції, а з 1938 р. працював дільничим міліціонером у Шосткинському районному управлінні робітничо-селянської міліції та карного розшуку.

З початком німецько-радянської війни його викликали у відділок міліції та повідомили, що він залишається у підпіллі в Шостці але потрапив у партизанський загін.

За наказом керівництва пішов у підпілля для формування партизанського руху. Хорунжий (молодший лейтенант) РУМ НКВС міста Шостки, Сумської області УРСР, з 26.01.1942 р. боєць 4-го Путивльського партизанського загону, з 29.01.1942 р. боєць Глухівського партизанського загону, з 10.07.1942 р. боєць Шосткинського партизанського загону у складі Глухівського партизанського загону, з 01.08.1942 р. командир 45 мм гармати Глухівського партизанського загону, з 30.09.1942 р. командир 1-ї гармати артбатареї в/ч, 06.11.1943 р. присвоєно звання старшина, з 24.09.1943 р. командир відділення 5-ї роти Путивльського партизанського загону, боєць артбатареї 1-й УПД, з 20.03.1944 р. командир взводу 2-ї роти 1-го СБ 1-го СП, з 05.04.1944 р. командир 2-ї роти 1-го СП 1-го СП 1-го УПД, лейтенат, 12.11.1944 р. вибув з частини у зв’язку з розформуванням.

Разом з білоруськими партизанами Петро Халупенко знищив німецький гарнізон в селі Брагіне. Було знищено декілька ДЗОТів (Дерево-земляна оборонна точка – закрита польова фортифікаційна споруда для ведення вогню з кулеметів і гармат), німецьку комендатуру, склади зброї, пального та речового майна.

Був нагороджений: Орденом Червоного Знамена, Орденом Червоної Зірки, Медаль «За доблесну працю у Велику Вітчизняну війну 1941-1945 рр.», медаль «Партизану Вітчизняної війни 1 ступеня», медаль «Партизану Вітчизняної війни 2 ст.», Орден Вітчизняної війни нагороджений згідно наказу Президіуму Верховної Ради СРСР від 7 березня 1943 р.

В останні роки мешкав у смт. Вороніжі, вул. Івана Франка, 34, працював головою колгоспу та комендантом торфопідприємства.

Мав дітей: Горова Ніна 24.01.1941-2019 рр. Замора Надія 30.08.1945 р.н.

Література

• Партизанський рух Глухівщини у спогадах учасників і документах
• Степанок Андрій "Козацькому роду нема переводу", генеалогічне дослідження
• Ковпак С. А. Від Путивля до Карпат