Вікіпедія

Хайтарма (танець)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Хайтарма (значення).

Хайтарма (крим. Qaytarma, Повернення) — кримськотатарський святковий[1] народний танець.

Гравюра Крістіана Ґайслера, на якій зображено виконання хайтарми, 1790-ті роки
Хайтарма на поштовій марці України, 2015 рік

Танець символізує природні цикли та вічний рух.[2] Чоловік під час танцю тримається струнко, руки витягує в різні боки, а пальці стикає в кулаки. Робить стрімкі й запальні рухи з невеликими підстрибуваннями. Натомість жінка діє пластично без різких рухів із акуратними рухами ніг і плечей, роблячи плавні обертальні рухи руками.[3][4] При цьому в деяких джерелах вказують, що танець можуть виконувати тільки жінки або жінки окремо від чоловіків.[4][5]

Історія ред.

Дослідник Анатолій Богород припускає, що хайтарма походить від суфійського танцю дервішів.[6]

За іншою версією, коріння танцю пов'язано з появою сефардів у Криму після їх вигнання з Піренейського півострова в 1492 році. В Криму танець перейняли кримські цигани (урмачель). Автори цієї версії вказують, що вперше хайтарму згадано в 1793 році.[7][8] Крім того, танець в різних варіаціях використовують не тільки кримські татари, а й кримчаки, караїми, уруми та греки Приазов'я.[9][10][11][12]

У 1903 році композитор Олександр Спендіаров вперше виконав мелодію «Хайтарма».[13] Матеріал для пісні він зібрав під час перебування в Карасубазарі. При цьому Спендіаров записав мелодію з нехарактерним для музики народів Криму розміром 3/8 замість ритму 7/8.[7]

Влітку 1925 року відбулася археологічно-етнографічна експедиція в Криму, в якій брали участь Усеїн Боданинський, Осман Акчокракли і Асан Рефат. Під час експедиції було записано 25 версій танцю. На основі зібраних матеріалів Рефат у книзі «Пісні кримських татар» 1932 роки зробив висновок про те, що хайтарма є виключно кримськотатарською танцем і не властива народам Кавказу, Туреччини або Ірану.[14] В роботі Сергія Зайченка «Танці греків Приазов'я» 1995 року наведено дослідження 22 населених пунктах регіону, під час якого також було зафіксовані різні варіанти танцю. Зайченко охарактеризував музичний ритм хайтарми як 9/8 або 7/8, що характерно для тюркської культури. З цього дослідник зробив висновок про те, що танець не можна віднести до грецької культури.[15]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Весілля в Криму по-кримськотатарськи (фотогалерея) [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.] // radiosvoboda.org
  2. ↑ Кочнова, Ольга Анатольевна. Семиотический анализ художественного фильма «Хайтарма» [Архівовано 13 січня 2020 у Wayback Machine.] (2014) // Таврические студии. Серия: Культурология. № 6. с. 66-71
  3. ↑ Олейник М. А. Народная хореографическая культура крымских татар [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.] // Культура народов Причерноморья с древнейших времён до наших дней, Симферополь. 2017. с. 87-89
  4. ↑ а б Шерфединов, Яя. Звучит кайтарма // Издательство литературы и искусства имени Гафура Гуляма. Ташкент, 1978. с. 232 — с. 181
  5. ↑ А. М. Підлипська. Кримськотатарський танець у діяльності професійних митців хореографії за межами Криму у першій половині ХХ століття (до 1941 року) [Архівовано 13 січня 2020 у Wayback Machine.] // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 125. — С. 33-36
  6. ↑ А. В. Богород. Танцювальні ритуали і практики мусульман: релігієзнавчий аспект [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.] // Гілея: науковий вісник. — 2015. — Вип. 103. — С. 227—232
  7. ↑ а б Казаченко Б.Н., Бакши Н.Ю., Ачкинадзе А.Л. Музыкально-поэтическое наследие крымчаков // Вопросы крымскотатарской филологии, истории и культуры. — 2016. — № 2.
  8. ↑ Святыни и проблемы сохранения этнокультуры крымских караимов-караев: материалы научно-практической конференции в рамках Международного этнографического фестиваля «Караи собирают друзей», Симферополь, Евпатория, Джуфт Кале, 14-16 сентября 2007 г [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.] // Ассоциация крымских караимов «Крымкарайлар», 2008 — с. 263
  9. ↑ Б. Н. Казаченко, Н. Ю. Бакши, А. Л. Ачкинадзе. «Музыкально-поэтическое наследие крымчаков»
  10. ↑ Караимская жизнь // 1911. № 07
  11. ↑ Александр Рыбалко. С приазовскими греками в Карпатах танцевали хайтарму [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.] Greek.ru // 27.07.2005
  12. ↑ Нацменшини на лінії розмежування: греки Приазов’я [Архівовано 23 січня 2018 у Wayback Machine.] // radiosvoboda.org
  13. ↑ Бекирова Гульнара. Крымские напевы Александра Спендиарова [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.] (1 ноября 2016) // krymr.com
  14. ↑ А. Н. Бабий. Крымскотатарский народный танец в фольклорно-этнографических исследованиях 20-30-х гг. ХХ ст. [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.] // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 51. — С. 75-78
  15. ↑ Др. Эрдоган Алтынкайнак. Музыкально-танцевальное искусство греков Приазовья, как источник изучения этнической истории [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.] // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 46. — С. 198—201
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хайтарма_(танець)&oldid=38136114