Хадиженськ

населений пункт у Росії

Хадиженськ — місто (з 1949) в Росії, в Апшеронському районі Краснодарського краю.

місто Хадиженськ
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Краснодарський край
Муніципальний район Апшеронський район
Код ЗКТМО: 03605109001
Основні дані
Час заснування 1864
Населення 22 733 осіб (2016)
Площа 17 км²
Поштовий індекс 352680–352681
Телефонний код +7 86152
Географічні координати: 44°25′26″ пн. ш. 39°32′14″ сх. д. / 44.42388888891677823° пн. ш. 39.53722222224977401° сх. д. / 44.42388888891677823; 39.53722222224977401Координати: 44°25′26″ пн. ш. 39°32′14″ сх. д. / 44.42388888891677823° пн. ш. 39.53722222224977401° сх. д. / 44.42388888891677823; 39.53722222224977401
Мапа
Хадиженськ (Росія)
Хадиженськ
Хадиженськ

Мапа


CMNS: Хадиженськ у Вікісховищі

Населення 22 733 осіб (2016)

Місто розташоване на річці Пшиш, за 113 кілометрів від Краснодара, за 15 кілометрів від районного центру Апшеронська.

Залізнична станція Хадиженська на залізниці АрмавірТуапсе.

У місті є бальнеологічний курорт з йодобромними водами.

Історія ред.

Хадиженська станиця заснована у 1864 році на місці винищеного російським військом черкеського аулу Хадижі.[1] Першими поселенцями були кубанські козаки зі степових станиць, а пізнішими - поселенці з України, Подоння й Поуралля.

Після виявлення в 1909 році біля станиці родовища стала розвиватися нафтовидобувна промисловість, що призвело до швидкого зростання населення.

Чи не пізніше 1935 року станиця була перетворена в робітниче селище Хадиженське.

28 вересня 1949 року селище перетворено на місто Хадиженськ.[1]

Промисловість ред.

  • НГДП "Хадиженнефть" (ОАО "РН-Краснодарнефтегаз")
  • Хадиженський машинобудівний завод
  • Лісгосп
  • АТ «Хадиженлеспром»
  • Хадиженський ліспромгосп
  • Хлібокомбінат
  • Пивзавод
  • Санаторій «Мінеральний»

Примітки ред.

  1. а б Азаренкова А.С., Бондарь И.Ю., Вертышева Н.С. Основные административно-территориальные преобразования на Кубани (1793-1985 гг.). — Краснодар: Краснодарское книжное издательство, 1986. — С. 271. — 395 с.

Джерела ред.