Філіпп Фокон

французький кінорежисер

Філі́пп Фоко́н (фр. Philippe Faucon; нар. 26 січня 1958, Уджда, Марокко) — французький кінорежисер, сценарист та продюсер.

Філіпп Фокон
фр. Philippe Faucon
Філіпп Фокон на 41-й церемонії Сезара, 2016
Дата народження 26 січня 1958(1958-01-26) (66 років)
Місце народження Уджда, Марокко
Громадянство Франція Франція
Професія кінорежисер, сценарист
Alma mater Університет Екс-Марсельd
Роки активності 1984-наш час
IMDb ID 0268999
Нагороди та премії
Філіпп Фокон у Вікісховищі
Див. також: Фокон (значення)

Біографія ред.

Філіпп Фокон народився 26 січня 1958 року в місті Уджда на північному сході Марокко, де провів перші два роки свого життя. Наступні два роки жив в Алжирі, де його батько перебував на військовій службі[1]. Отримавши ступінь магістра мистецтв в Університеті Екс-Марсель в Екс-ан-Провансі, він дебютував у кіно як менеджер-стажист, зокрема на зйомках фільмів Леоса Каракса («Погана кров», 1986), Жака Демі («Три квитки на 26-е», 1988), Рене Альо.

У 1984 році Філіпп Фокон дебютував як режисер короткометражною стрічкою «Молодь» (фр. La Jeunesse). Перший повнометражний фільм Фокона «Кохання», зрежисований ним у 1990 році, брав участь та отримав нагороду в секції Перспективи французького кіно Каннського міжнародного кінофестивалю 1990 року.[2]

Головною темою фільмів Фііппа Фокона стало тяжке становище мігрантів з різних країн світу[3]. Такими були його фільми «Самія» (2000) та стрічка 2015 року «Фатіма», за яку режисер був номінований на кінопремію «Люм'єр» 2015 року за найкращий сценарій. Фільм також отримав 4 номінацію на здобуття у 2016 році премії «Сезар», зокрема у категорії за найкращий фільм[4]; Філіпп Фокон отримав нагороду за Найкращий адаптований сценарій[5].

Фільмографія ред.

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист Продюсер
1984 Молодь La Jeunesse  
1990 Кохання L'amour    
1993 Сабіна Sabine    
1995 Мюріель доводить до відчаю своїх батьків Muriel fait le désespoir de ses parents    
1996 тв Мої сімнадцять років Mes 17 ans    
с Любов має бути придумана наново D'amour et de révoltes    
2000 Самія Samia    
тв Les étrangers  
2002 тв Грегуар може поступати краще Grégoire peut mieux faire    
2005 Зрада La trahison    
2007 У житті Dans la vie      
2011 Розпад La désintégration    
2015 Фатіма Fatima      
2018 Амін Amin  

Визнання ред.

Нагороди та номінації Філіппа Фокона[6][7]
Рік Категорія Фільм Результат
Каннський міжнародний кінофестиваль
1990 Приз секції «Перспективи кіно» Кохання Перемога
Міжнародний кінофестиваль фільмів про кохання в Монсі
2008 Спеціальна згадка У житті Перемога
Міжнародний кінофестиваль в Ам'єні
2000 Приз міста Ам'єн Самія Перемога
2000 Приз 20th Anniversary Перемога
Приз Луї Деллюка
2012 Найкращий фільм Розпад Номінація
Премія «Люм'єр»
2016 Найкращий сценарій Фатіма Перемога
Премія «Сезар»
2016 Найкращий фільм Фатіма Номінація
Найкращий сценарій Перемога

Громадська позиція ред.

У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[8]

Примітки ред.

  1. Jean-Michel Frodon, Entretien avec Philippe Faucon, Cahiers du cinéma, n° 608, janvier 2006, p. 27
  2. César 2016 - Philippe Faucon, réalisateur de “Fatima”, sacré meilleur film : “Les films français sont en décalage avec la société”. www.telerama.fr (фр.). 10 жовтня 2015. Процитовано 14 березня 2023.
  3. Philippe Faucon: Sa biographie [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на  — AlloCiné
  4. Vincent Formica, Laëtitia Forhan. César 2016 : Marguerite, Trois souvenirs de ma jeunesse, Dheepan et en tête des nominations (фр.) . 27.01.2016. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 28.01.2016.>
  5. Cesar Awards: Philippe Faucon’s Drama ‘Fatima’ Wins Best Film. Variety. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 27 лютого 2015.
  6. Нагороди та номінації Філіпа Фокона на сайті IMDb(англ.)
  7. Нагороди та номінації Філіпа Фокона [Архівовано 6 червня 2017 у Wayback Machine.] на AlloCiné (фр.)
  8. Appel pour la libération d'Oleg Sentsov. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.

Посилання ред.