Вікіпедія

Філліс Чеслер

американська феміністська активістка, психологиня та письменниця

Філліс Чеслер
англ. Phyllis Chesler
Народилася 1 жовтня 1940(1940-10-01) (83 роки)
США
Країна  США
Діяльність письменниця, психотерапевтка
Сфера роботи психологія[1], психотерапія[1], фемінізм[1] і антисемітизм[1]
Alma mater Бард-коледж і Вища школа Нью-Утрехтаd
Заклад Міський університет Нью-Йорка
Напрямок жіночі дослідження, психологія
Членство Counterjihadd[2]
Сайт: phyllis-chesler.com

Філліс Чеслер (1 жовтня 1940(1940-10-01), США) — американська радикально-феміністська письменниця, психотерапевтка, жіноча дослідниця. Почесна професорка психології та жіночих досліджень у коледжі Стейтен-Айленда (CUNY). Психологиня-феміністка[en] другої хвилі, авторка 18 книг, зокрема, бестселерів «Жінки та божевілля[en]» (1972), «З дитиною: історія материнства» (1979) та «Американська наречена в Кабулі: мемуари» (2013). Плідно досліджувала теми статі, психічних розладів, розлучення та опіки над дітьми, сурогатного материнства, фемінізму другої хвилі, порнографії, проституції, інцесту та насильства проти жінок.

Також досліджувала в ряді робіт антисемітизм, жінок в ісламі та вбивства честі. За її твердженнями, багато західних інтелектуалів, включаючи лівих і феміністок, відмовилися від західних цінностей в ім'я мультикультурного релятивізму, що призвело до союзу з ісламістами, зростання антисемітизму і нехтуванням інтересами мусульманок і релігійних меншин у країнах з мусульманською більшістю.

Кар'єра ред.

Є радикальною феміністкою та лідеркою феміністок другої хвилі.[3] [4]

Під час свого навчання в Річмонд-коледжі Чеслер запустила багато послуг для студенток, включаючи курси самооборони, кризовий центр для тих, хто пережили зґвалтування та центр догляду за дітьми. У 1975 році співзаснувала Національну мережу жіночого здоров'я разом з Барбарою Сіман[en], Еліс Вольфсон[en], Белітою Ковен[en] і Мері Гавелл[en], а також стала членкинею Жіночого форуму та заснувала Міжнародний комітет жінок "Стіна".

З Вівін Ґорнік[en] Філліс Чеслер створила феміністичний салон. У 1969 році співзаснувала Асоціацію жінок у психології[en]. [5]

Судові справи ред.

У 1997 році була єдиною судовою експерткою у груповому позові в штаті Небраска від імені пацієнток, які зазнали сексуального, фізичного, медичного та психологічного насильства.[6] З 2008 по 2012 рік Чеслер подавала свідчення під присягою в залі суду у справах дівчат та жінок, які втекли від вбивств честі та подали заяву про надання притулку в Америці.[7] Чеслер очолювала груповий позов проти Міського університету Нью-Йорка від імені жінок, на вирішення якого знадобилося 17 років.

Викладання ред.

Консультувала юристів, психологів та психіатрів з різних тем, включаючи секс між пацієнткою(-том) і терапевтом(-кою), зґвалтування, інцест, домашнє насильство, утримання під вартою, вбивства честі та жорстоке поводження з жінками у в’язницях та психіатричних установах.[8] Вона багато років вела невелику психотерапевтичну практику, а в 1997 році викладала курс судової психології в коледжі Джона Джея.[9] У 1998 році Чеслер читала курс поглибленої психології та жіночих досліджень в Університеті Брандейса.[9]

Протягом 1969–1970 навчального року Чеслер викладала один з перших жіночих курсів у США в Річмонд-коледжі (який пізніше об’єднався з громадським коледжем Стейтен-Айленда в коледж Стейтен-Айленда) у Нью-Йорку.

Письменницька робота ред.

У 1972 році опублікувала книгу «Жінки та божевілля», теза якої в тому, що «існують подвійні стандарти психічного здоров’я та хвороб і що жінок часто карають як функцію статі, раси, класу чи сексуальних уподобань». Книга розійшлася тиражем понад 3 мільйони примірників по всьому світу. [10] За рецензією на першій сторінці New York Times американська поетка та феміністка Едрієнн Річ описала її як «інтенсивну, швидку, блискучу, суперечливу... піонерський внесок у фемінізацію психіатричного мислення та практики».[11]

Вважає, що чоловіки можуть і повинні бути профеміністами, і написала у книзі «Листи до молодої феміністки», що бачить серед своїх спадкоємців як жінок, так і чоловіків.[12] Чеслер вивчала чоловічу психологію і опублікувала на цю тему книгу «Про чоловіків», у якій досліджує стосунки між батьком і сином, матір’ю і сином, братом і братом. Книга також торкається чоловічого конформізму: як і чому чоловіки підкорялися наказам чоловіків-тиранів, і які чоловіки чинили опір.[13]

Книги ред.

  • Women and Madness (1972, переглянута 2005)
  • Women, Money and Power (1976)
  • About Men (1979)
  • With Child: A Diary of Motherhood (1979)
  • Mothers on Trial: The Battle for Children and Custody (1986)
  • Sacred Bond: The Legacy of Baby M (1988)
  • Patriarchy: Notes of an Expert Witness (1994)
  • Feminist Foremothers in Women's Studies, Psychology, and Mental Health (1995)
  • Letters to a Young Feminist (1997)
  • Woman's Inhumanity to Woman (2002)
  • Women of the Wall: Claiming Sacred Ground at Judaism's Holy Site (2002)
  • The New Anti-Semitism. The Current Crisis and What We Must Do About It (2003)
  • The Death of Feminism: What's Next in the Struggle For Women's Freedom (2005)
  • Mothers on Trial: The Battle for Children and Custody (25th Anniversary Edition) (2011)
  • An American Bride in Kabul: A Memoir (2013)
  • Living History: On the Front Lines for Israel and the Jews: 2003–2015 (2015)
  • Islamic Gender Apartheid. A Veiled War Against Women (2017)
  • A Family Conspiracy: Honor Killing (2018)
  • A Politically Incorrect Feminist: Creating a Movement with Bitches, Lunatics, Dykes, Prodigies, Warriors, and Wonder Women (2018)

Див. також ред.

Посилання ред.

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ https://www.frontpagemag.com/fpm/261187/counter-jihad-were-about-truth-not-hate-danusha-v-goska
  3. ↑ Cole, Ellen; Rothblum, Esther D.; Chesler, Phyllis (12 травня 2014). Feminist Foremothers in Women's Studies, Psychology, and Mental Health (англ.). Routledge. ISBN 9781317764328.
  4. ↑ Barbara J. Love, Feminists Who Changed America 1963–1975, Chicago, University of Illinois, 2006.
  5. ↑ Feminist Foremothers in Women's Studies, Psychology, and Mental Health, Phyllis Chesler, Esther D. Rothblum, Ellen Cole, Haworth Press, 1995, p. 1. ISBN 1-56023-078-9
  6. ↑ Phyllis Chesler, "No Safe Place", On The Issues, Winter 1998.
  7. ↑ Phyllis Chesler (3 березня 2011). On the 100th Anniversary of International Women's Day – What Are Feminists Doing About Honor Killings?. Fox News.
  8. ↑ Phyllis Chesler, Patriarchy: Notes of an Expert Witness. Monroe, Maine: Common Courage Press, 1994.
  9. ↑ а б Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 вересня 2011. Процитовано 12 липня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Phyllis Chesler Organization Web site
  11. ↑ Adrienne Rich (31 грудня 1972). rev. of Women and Madness. The New York Times.
  12. ↑ Phyllis Chesler, Letters to a Young Feminist. New York: Four Walls Eight Windows, 1997.
  13. ↑ Phyllis Chesler, About Men. New York: Simon & Schuster, 1978.

Зовнішні посилання ред.

В іншому мовному розділі є повніша стаття Phyllis Chesler(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
  • Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
  • Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.
  Це незавершена стаття про фемінізм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філліс_Чеслер&oldid=42250873