Фрідріх Кюн
Фрідріх «Фріц» Кюн (нім. Friedrich "Fritz" Kühn; 7 серпня 1889, Ойтін — 15 лютого 1944, Берлін) — німецький воєначальник, генерал танкових військ вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
| Фрідріх Кюн | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Friedrich Kühn | |||||||||||||||||||
| Народився |
7 серпня 1889 Ойтін, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина | ||||||||||||||||||
| Помер |
15 лютого 1944 (54 роки) Берлін, Третій Рейх | ||||||||||||||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія | ||||||||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | ||||||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | ||||||||||||||||||
| Роки активності | з 1909 | ||||||||||||||||||
| Військове звання |
 Генерал танкових військ | ||||||||||||||||||
| Нагороди |
 | ||||||||||||||||||
Біографія ред.
3 березня 1909 року вступив в Імперську армію. Учасник Першої світової війни, Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. В 1928-30 роках в рамках співпраці з радянською армією працював начальником курсу Казанського військового училища. Займався вивченням радянських танкових військ. З 10 листопада 1938 року — командир школи танкових військ в Цоссені. З 1 квітня 1940 року — командир 3-ї танкової бригади. У вересні-жовтні виконував обов'язки командира 3-ї танкової дивізії. З 1 листопада 1940 року — командир 15-ї, з 22 березня 1941 року — 14-ї танкової дивізії. Учасник Балканської кампанії. 1 липня 1942 року відправлений в резерв. З 10 листопада 1942 року — генерал з моторизації сухопутних військ при ОКГ. З 23 лютого 1943 року — начальник автомобільних частин і моторизації сухопутних військ, а також уповноважений представник автомобільних військ в управлінні чотирирічного плану. За наказом Адольфа Гітлера займався забезпеченням автомобілями військ на Східному фронті. Загинув в готелі «Брістоль» під час бомбардування Берліна.
Звання ред.
- Фенріх (19 листопада 1909)
- Лейтенант (22 серпня 1910)
- Оберлейтенант (24 лютого 1915)
- Ротмістр (27 січня 1918)
- Майор (1 лютого 1931)
- Оберстлейтенант (1 липня 1934)
- Оберст (1 серпня 1936)
- Генерал-майор (1 липня 1940)
- Генерал-лейтенант (1 липня 1942)
- Генерал танкових військ (1 квітня 1943)
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Ганзейський Хрест (Гамбург)
- Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, почесний лицарський хрест 2-го класу зі срібною короною
- Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу
- Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 2-го класу з мечами
- Почесний хрест (Шварцбург) 3-го класу з мечами
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
- Лицарський хрест Залізного хреста (4 липня 1940)
- Німецький хрест в золоті (22 квітня 1942)
Література ред.
- Martin Moll, «Führer-Erlasse» 1939—1945: Edition sämtlicher überlieferter, nicht im Reichsgesetzblatt abgedruckter, von Hitler während des Zweiten Weltkrieges schriftlich erteilter Direktiven aus den Bereichen Staat, Partei, Wirtschaft, Besatzungspolitik und Militärverwaltung, Stuttgart 1997, S. 314 und S. 321
- Die Generale des Heeres 1921—1945, Band 7, Bissendorf 2004, S. 283
- Manfred Zeidler, Reichswehr und Rote Armee 1920—1933: Wege und Stationen einer ungewöhnlichen Zusammenarbeit, München 1993, S. 193
- Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 130
- Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 480.