Фрідріх Кольрауш (фізик)

(Перенаправлено з Фрідріх Кольрауш)

Фрідріх Вільгельм Георг Кольрауш (нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch; 14 жовтня 1840(18401014), Рінтельн, Нижня Саксонія — 17 січня 1910, Марбург) — німецький фізик і фізико-хімік, дослідник в області фізико-хімії електролітів та електропровідності. Член Берлінської академії наук.

Фрідріх Кольрауш
нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch
Ім'я при народженні нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch
Народився 14 жовтня 1840(1840-10-14)[1][2][…]
Рінтельн, Шаумбург, Нижня Саксонія, Німеччина[4]
Помер 17 січня 1910(1910-01-17)[1][2][…] (69 років)
Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина[4]
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність фізик, викладач університету, хімік
Alma mater Університет Ерлангена—Нюрнберга
Марбурзький університет
Геттінгенський університет
Галузь фізика[5] і електротехніка
Заклад Дармштадтський технічний університет[6]
JMU[6]
Геттінгенський університет[6]
Федеральна вища технічна школа Цюриха[6]
Страсбурзький університет[6]
HU Berlin[7]
Physikalisch-Technische Bundesanstaltd
Посада професор
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Вільгельм Едуард Вебер
Аспіранти, докторанти Карл Барус[6]
Вальтер Герман Нернст[6]
Erasmus Kittlerd[8]
Членство Лондонське королівське товариство
Прусська академія наук
Шведська королівська академія наук[7]
Геттінгенська академія наук
Американська академія мистецтв і наук[6]
Російська академія наук[6]
Національна академія наук США[6]
Burschenschaft Brunsvigad
Туринська академія наук[4]
Відомий завдяки: закон Кольрауша
Батько Рудольф Кольрауш
Діти Eduard Kohlrauschd
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

медаль Бунзенаd (1908)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (12 грудня 1895)


CMNS: Фрідріх Кольрауш у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився в сім'ї відомого німецького фізика Рудольфа Кольрауша — одного з піонерів у дослідженні електричного струму. У 1863 році Фрідріх закінчив Геттінгенський університет, навчавшись у Вільгельма Вебера. У 1863—1866 роках працював у Франкфуртському університеті, а в 1866 році повернувся до Геттінгенського, обійнявши посаду професора. У 1870—1871 роках він нетривалий час працював у Політехнікумі Цюриху, після чого послідовно розпочав роботу у Дармштадтському (1871—1875), Вюрцбурзькому (у 1875) університетах. У 1888 році він перейшов до Страсбурзького університету, на зміну Августу Кундту. Після смерті Гельмгольца Кольрауш прийняв пропозицію очолити Фізико-технічний інститут у Шарлоттенбурзі (передмісті Берліна), а з 1900 також став професором Берлінського університету.

Наукова робота ред.

Дослідження Кольрауша велися в галузі електрики, магнетизму, оптики й електрохімії.

Він суттєво удосконалив методики й прилади для визначення електричних і магнітних величин. Розробив метод вимірювання електричного струму в абсолютних величинах і метод вимірювання електричного опору електролітів (за допомогою сконструйованого ним містка Кольрауша).

У 1874 році він встановив, що електропровідність у розчинах електролітів зростає із підвищенням температури. На основі експериментальних даних у 1879 році він встановив закон адитивності електропровідності при нескінченному розведенні (закон Кольрауша). Також у 1855 році він запропонував емпіричне рівняння, що описувало залежність електропровідності сильних електролітів від їхньої концентрації.

Примітки ред.

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б Енциклопедія Брокгауз
  3. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedijaLZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
  4. а б в г www.accademiadellescienze.it
  5. Czech National Authority Database
  6. а б в г д е ж и к л німецька Вікіпедія — 2001.
  7. а б English Wikipedia community Wikipedia — 2001.
  8. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

Посилання ред.

Джерела ред.

  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. . Выдающиеся химики мира. — М. : Высшая школа, 1991. — 656 с. (рос.)
  • Храмов Ю. А. Кольрауш Фридрих Вильгельм Георг (Kohlrausch Friedrich Wilhelm Georg) // Физики : Биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 137. — 400 с. — 200 000 екз. (рос.)