Вікіпедія

Фредерік Гатрі

британський фізик
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гатрі.

Фредері́к Га́трі (англ. Frederick Guthrie; 15 жовтня 1833, Лондон — 21 жовтня 1886, Лондон) — британський фізик і хімік, а також академічний письменник. Член Лондонського королівського товариства (1871). Він вважав, що наука має ґрунтуватись на експериментах, а не на дискусіях.

Фредерік Гатрі
англ. Frederick Guthrie
Народився 15 жовтня 1833(1833-10-15)
Лондон, Сполучене Королівство
Помер 21 жовтня 1886(1886-10-21) (53 роки)
Лондон, Сполучене Королівство
Поховання Кенсал-Грін
Країна  Сполучене Королівство
Діяльність фізик, хімік, науково-педагогічний працівник, викладач університету, письменник
Alma mater Університетський коледж Лондона
Марбурзький університет
Галузь фізика
Заклад Імперський коледж Лондона
Единбурзький університет
Науковий керівник Адольф Вільгельм Герман Кольбе
Аспіранти, докторанти Джон Амброз Флемінг
Членство Лондонське королівське товариство
Діти Frederick Bickell Guthried

Життєпис ред.

Він був сином Александера Гатрі (англ. Alexander Guthrie), лондонського торговця, і молодшим братом математика Френсіса Гатрі[en].

Його академічна кар'єра почалася в Університетському коледжі Лондона, де він провчився три роки. Там вивчав хімію у Томаса Грема та Александера Вільяма Вільямсона[en] та математику в Аугустуса де Моргана. У 1852 році він представив де Моргану спостереження свого брата Френсіса[1].

У 1854 році Гатрі перебрався до Гайдельберга, щоб навчатись у Роберта Бунзена, а потім у 1855 році здобув докторський ступінь у Марбурзькому університеті під керівництвом Адольфа Вільгельма Германа Кольбе[2].

У 1856 році він приєднався до Едварда Франкленда, професора хімії у коледжі Оуенс в Манчестері. У 1859 році він вступив до Единбурзького університету.

У 1860 році Гатрі вдалось синтезувати (практично одночасно з Альбертом Німанном) гірчичний газ з етилену і дихлориду сірки[en]. Гатрі, ймовірно, не був першим, хто синтезував гірчичний газ, але він був одним із перших, хто задокументував його токсичну дію. А. Німанн також відзначав токсичну дію цього газу[3]. І Гатрі, і Німанн опублікували результати своїх досліджень 1 січня 1860 року[4][5].

У 1860 році за ініціативи Лайона Плейфера[en] Гатрі було обрано членом Королівського товариства Единбурга. У 1871 році він став членом Лондонського королівського товариства[6].

З 1861 до 1867 року він працював професором хімії і фізики у Королівському коледжі Порт-Луї[en] Маврикія[7].

Згодом Гатрі був професором Королівської гірничої школи[en] в Лондоні, де він був наставником майбутнього фізика-експериментатора Чарльза Бойза. Він також був наставником Джона Амброуза Флемінга та відіграв важливу роль у переміщенні його інтересів з химії на електрику.

Гатрі виявив ефект термоелектронної емісії в 1873 році[8][9] (пізніше авторство було приписане помічнику Едісона В. Дж. Хаммеру)[10].

Разом з Вільямом Флетчером Барреттом він був засновником у 1874 році Лондонського фізичного товариства (тепер Інститут фізики) і президентом товариства з 1884 до 1886 року[11][12].

Гатрі є автором підручників «Elements of Heat» («Основи теплоти», 1868), «Magnetism and Electricity» («Магнетизм і електрика», 1873, опубліковано у 1876 році)[13], «Practical physics. Molecular physics and sound» («Практична фізика. Молекулярна фізика і звук», 1879, 1985)[14].

Гатрі також був лінгвістом, драматургом і поетом. Під псевдонімом Фредерик Черні він видав поеми «The Jew» («Єврей», 1863) і «Logrono» («Логроно», 1877).

Гатрі помер у 1886 році й похований на цвинтарі «Кенсал-Грін» у Лондоні[6].

Сім'я ред.

Був одружений чотири рази.

Його син Фредерік Бікелл Гатрі був агрохіміком.

Примітки ред.

  1. ↑ Fritsch, Rudolf; Fritsch, Gerda (1998). The Four Color Theorem: History, Topological Foundations, and Idea of Proof. Springer. ISBN 0-387-98497-6.
  2. ↑ F, G. C. (1886). Frederick Guthrie. Nature. 35 (888): 8—10. Bibcode:1886Natur..35....8G. doi:10.1038/035008e0.
  3. ↑ Brent J та ін., ред. (2017). Critical care toxicology: diagnosis and management of the critically poisoned patient (вид. 2nd). Springer. с. 2684. doi:10.1007/978-3-319-17900-1. ISBN 9783319179001. S2CID 39526725.
  4. ↑ Guthrie, Frederick (1860). XIII.—On some derivatives from the olefines. Q. J. Chem. Soc. 12 (1): 109—126. doi:10.1039/QJ8601200109.
  5. ↑ Albert Niemann (1860). Über die Einwirkung des braunen Chlorschwefels auf Elaylgas [On the effect of brown sulfur chloride on ethylene]. Liebigs Annalen der Chemie und Pharmacie. 113 (3): 288—292. doi:10.1002/jlac.18601130304.
  6. ↑ а б Biographical Index of Former Fellows of the Royal Society of Edinburgh 1783–2002 (PDF). The Royal Society of Edinburgh. July 2006. ISBN 0-902-198-84-X. Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2013. Процитовано 19 серпня 2016.
  7. ↑ Guthrie and the Physical Society. Nature. 132 (3337): 595—596. 1933. Bibcode:1933Natur.132R.595.. doi:10.1038/132595b0.
  8. ↑ Guthrie, Frederick (October 1873). On a relation between heat and static electricity. The London, Edinburgh, and Dublin Philosophical Magazine and Journal of Science. 4th. 46 (306): 257—266. doi:10.1080/14786447308640935. Архів оригіналу за 13 січня 2018.
  9. ↑ Guthrie, Frederick (13 лютого 1873). On a new relation between heat and electricity. Proceedings of the Royal Society of London. 21 (139–147): 168—169. doi:10.1098/rspl.1872.0037. Архів оригіналу за 13 січня 2018.
  10. ↑ Who Invented the Diode?. Computerhistory.org. 6 листопада 2013. Процитовано 1 листопада 2021.
  11. ↑ Lewis, John J. (2003). The Physical Society and Institute of Physics 1874-2002. Institute of Physics Publishing. ISBN 0-7503-0879-6.
  12. ↑ Institute History. Iop.org. Процитовано 29 вересня 2012.
  13. ↑ Guthrie, Frederick (1876). Magnetism and Electricity. London and Glasgow: William Collins, Sons, & Company. с. 1.
  14. ↑ Guthrie, Frederick (1879). Practical physics. Molecular physics and sound. New York: H. Holt & Company.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фредерік_Гатрі&oldid=42386935