Фолікулярний рак щитоподібної залози
Фолікуля́рний рак щитоподі́бної за́лози — це високодиференційований тип раку щитоподібної залози, що складає близько 15% від всіх злоякісних новоутворень цього ендокринного органу. Виникає переважно в осіб жіночої статі віком понад 50 років.[1]
| Фолікулярний рак щитоподібної залози | |
|---|---|
 Фолікулярна аденома щитоподібної залози | |
| Спеціальність | онкологія |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 2D10.0 |
| МКХ-10 | C73 |
| МКХ-9 | 193 |
| МКХ-О | 8330/3 і 8331/3 |
| OMIM | 188470 |
| eMedicine | med/804 |
| MeSH | D013964 |
 Follicular thyroid carcinoma у Вікісховищі | |
Загальна характеристика ред.
Виникає переважно у пацієнтів з йододефіцитом, що можна пояснити постійною стимуляцією тиреотропним гормоном тиреоцитів.
Карцинома Гюртле ред.
Карцинома Гюртле (нім. Hürthle) — це гістологічний варіант фолікулярної карциноми, що характеризується наявністю збільшених епітеліальних клітин, насиченою еозинофільними гранулами цитоплазмою (онкоцитів). Карцинома Гюртле має вищу біологічну агресивність в порівнянні з класичним фолікулярним раком, що проявляється білатеральністю, мультифокальним ростом та метастазами в лімфатичні вузли.
Діагностика ред.
Фолікулярний рак щитоподібної залози важко відрізнити від фолікулярної аденоми, їх патогістологічна картина практично ідентична, тому аналіз аспіратів тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії (ТАПБ) дає змогу лише визначити наявність «фолікулярної пухлини». Оскільки критичним моментом в цьому випадку є наявність інвазії в капсулу залози або в судини, поставити діагноз фолікулярного раку стає можливим лише при виконанні експрес-патологогістологічного дослідження під час операції або при аналізі фінального патогістологічного матеріалу. Перевірені молекулярні або генетичні маркери цього новоутворення відсутні.
Лікування ред.
Лікування хірурічне — тиреоїдектомія. Після чого призначається ад'ювантна терпія радіойодом.
Прогноз ред.
Загальне 5-річне виживання при фолікулярному раку щитоподібної залози становить 91%, а 10-річне — 85%. В залежності від стадії захворювання, виживання може бути:
- І та ІІ стадії — 100%
- ІІІ стадія — 70%
- IV стадія — 50%
Примітки ред.
- ↑ DeLellis R.A., Lloyd R.V., Heitz P.U. End C. (2004). Pathology and Genetics of Tumours of Endocrine Organs (вид. World Health Organization). Lyon: IARC Press. с. 318. ISBN 92-832-2416-7.
{{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр:|переклад=(довідка) (англ.)