Флогопіт
Флогопіт — поширений мінерал класу силікатів, підклас листових силікатів, група слюд. Магніїстий різновид біотиту. Синонім: слюда магнієва.
| Флогопіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Phl[2] |
| Хімічна формула | KMg₃(Si₃Al)O₁₀(OH)₂ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.EC.20 |
| Ідентифікація | |
| Форма кристалів | tabulard |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Просторова група | просторова група C2/m[d][3] |
| Твердість | 2,5 ± 1 |
| Колір риси | білий |
| Густина | 2,815 ± 0,04 г/см³ |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | вогняно-червонийd (давньогрецька мова)[4] |
 Флогопіт у Вікісховищі | |
Етимологія та історія ред.
Флогопіт був вперше науково описаний у 1841 році німецьким мінералогом Августом Брейтгауптом, який досліджував «слюду, вирощену з серпентином у кальциті з Антверпена в штаті Нью-Йорк» і назвав її «Phengites Phlogopites» — скорочено флогопіт — за грецьким словом Φλογωπός phlogopos, «флогопос» — блискучий або «флогос» — вогнеподібний. Назва стосується часто напівпрозорих, червонуватих мерехтливих кристалів[5].
Загальний опис ред.
Хімічна формула: KMg3[AlSi3O10](F, OH)2[6][7].
Склад у % (з родовища Едвардс, штат Нью-Йорк, США): K2O — 8,52; MgO — 29,38; Al2O3 — 11,25; SiO2 — 45,05; H2O — 5,37.
Домішки: BaO, Cr2O3, Na2O, P2O5, FeO, Li2O, Fe2O3, MnO, CaO, NiO, TiO2, SrO, Cs2O.
Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Кристали флогопіту стовпоподібні, короткопризматичні, пластинчаті, часто псевдогексагональні, з грубою штриховкою на гранях призми. Характерні двійники за базопінакоїдом, аґреґати лускаті, пластинчаті, зрідка волокнисті. Легко розщеплюється на пружні листочки. Спайність досконала по (001). Густина 2,8-3,0. Твердість 2-3. Колір червонувато- та жовтувато-бурий, зелений. Блиск скляний. На площинах спайності перламутровий полиск. Діелектрик. Походження Ф. магматичне, метаморфічне, метасоматичне.
Поширення ред.
Зустрічається в контактово-метасоматичних утвореннях і в пегматитових жилах, які перетинають доломітизовані вапняки або інші бідні на кремнезем та залізо-магнезіальні породи. Також зустрічається в ультраосновних породах — таких як кімберліти, перидотити, лампроїти і серпентиніти. Відомий також у метаморфічних породах.
Знайдений у контактово-метаморфізованих або метасоматичних мармурах Валь-Маленко (Італія), Адргура (Велика Британія), Піренеях (Франція), Карлінґфорд (Ірландія), Айрон-Гілл (шт. Колорадо, США), Прибайкалля (Слюдянка, Росія), у Приазов'ї (Україна). Зустрічається у кімберлітах (в ПАР, Канаді), карбонатитах (Ковдор, Росія). Є в межах Українського щита, зокрема, у Вінницькій області (Лукашівське родовище флогопіту). Використовують у будівництві, виробництві фарб, як термоізолятор тощо. Флогопіт деяких родовищ — потенційне джерело рідкісних металів.
Різновиди ред.
Розрізняють:
- флогопіт барієвий (різновид флогопіту, який містить до 1,3 % ВаО з місц. Мансйо, Швеція),
- флогопіт баріїстий (різновид флогопіту, що містить до 2,5 % ВаО),
- флогопіт–гекторит (місцева назва проміжного продукту зміни флогопіту, Гектор, шт. Каліфорнія, США)[8],
- флогопіт залізистий (різновид флогопіту з району Вяжна, Західна Моравія, що містить 6,77 % FeO),
- флогопіт залізний, ферифлогопіт (різновид флогопіту з пегматитів родовища Теширош, Японія, що містить 14,73 % Fe2O3),
- флогопіт манґанистий, манґан(о)флогопіт (різновид флогопіту з родовища Казо-Майн, Японія, що містить до 18,24 % MnO),
- флогопіт натріїстий (різновид флогопіту з родовища Маутерн, Австрія, що містить до 6 % Na2O),
- флогопіт титановий, титанфлогопіт (різновид флогопіту, що містить до 9 % ТіО2), флогопіт 1М, флогопіт 2М1, флогопіт 2М2 (політипні моноклінні модифікації флогопіту, які відрізняються складом елементарних комірок),
- флогопіт 3Т (політипна тригональна модифікація флогопіту),
- флуорфлогопіт (штучний флуористий флогопіт),
- тетраферифлогопіти (флогопіти, що містять тривалентне залізо у четверній координації; знайдені у лужно-ультраосновних породах Кольського півострова та у карбонанитах Сибіру).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Hans Lüschen: Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. 2. Auflage. Ott Verlag, Thun 1979, ISBN 3-7225-6265-1, S. 291.
- ↑ Hugo Strunz, Ernest H. Nickel: Strunz Mineralogical Tables. Chemical-structural Mineral Classification System. 9. Auflage. E. Schweizerbart’sche Verlagsbuchhandlung (Nägele u. Obermiller), Stuttgart 2001, ISBN 3-510-65188-X, S. 666.
- ↑ Handbook of Mineralogy
- ↑ Jololyn R (2007). "Hectorite: Mineral information, data and localities". www.mindat.org. Retrieved 3 Apr 2019.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Флогопіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Флогопіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 632-634.