Ферручит
Ферручит (англ. ferruccite; нім. Ferruccit m) — мінерал, борофлуорид натрію острівної будови.
| Ферручит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Fru[2] |
| Хімічна формула | NaBF₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 3.CA.05[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Ферруччо Замбоніні[4] |
| Типова місцевість | Везувій[3] |
 Ферручит у Вікісховищі | |
Названий за ім'ям італійського мінералога Ферручіо Замбоніні (G.Carobbi, 1933).
Опис ред.
Хімічна формула: NaBF4. Містить (%): Na — 20,94; B — 9,84; F — 69,22. Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Утворює дрібні таблитчасті кристали. Спайність добра. Густина 2,5. Твердість 3,5. Безбарвний до білого. Розчиняється у воді. На смак гіркувато-кислий. Рідкісний.
Розповсюдження ред.
Зустрічається у вулканічних породах на Везувії в асоціації з гієратитом, авогадритом, сасоліном і маладритом.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ webmineral.com
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ферручит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ферручит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.