Вікіпедія

Фердинанд Георг Вальдмюллер

Фердина́нд Гео́рг Вальдмю́ллер (нім. Ferdinand Georg Waldmüller) (15 січня 1793, Відень — 23 серпня 1865, Гінтербрюль, поблизу Медлінгу) — один з найвідоміших австрійських художників XIX століття.

Фердинанд Георг Вальдмюллер
Ferdinand Georg Waldmüller
Автопортрет. 1828 р.
Народження 15 січня 1793(1793-01-15)
Відень, Габсбурзька монархія[1][2]
Смерть 23 серпня 1865(1865-08-23) (72 роки)
  Гінтербрюльd, Медлінг, Нижня Австрія, Австрія[1][3]
Поховання Waldmüllerparkd[4]
Національність австрієць
Країна підданний Австрійської імперії
Жанр пейзаж, портрет, натюрморт
Навчання Віденська академія мистецтв
Діяльність художник, письменник, педагог
Напрямок реалізм, бідермайєр
Відомі учні Францішек Тепа і Anton Ebertd
Твори Вікісховище
Роботи в колекції галерея Бельведер, Штедель, Музей Тіссен-Борнемісса, Національна галерея мистецтв, Museum Georg Schäferd, Художній інститут Чикаго, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Музей історії мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Баварські державні колекції картинd, Галерея нових майстрів, Державні художні зібрання Дрездена, Музей образотворчих мистецтв, Hungarian National Galleryd, Братиславська міська галереяd, Moravian Gallery in Brnod, Клівлендський музей мистецтв, Музей Леопольда, Редінзький громадський музейd, Державна картинна галерея (Карлсруе), Національний музей, Hôtel Bertrandd, Музей витончених мистецтв Парижаd, Національна галерея, Vienna Museumd, Universalmuseum Joanneum: Neue Galeried, Ліхтенштейнський музейd, Музей фюрера, Salzburg Museumd, Державна галерея мистецтв (Штутгарт)d, Стара національна галерея, Гамбурзька картинна галерея, Бременська картинна галерея, Німецький національний музей і Музей мистецтва та історії культуриd
CMNS: Фердинанд Георг Вальдмюллер у Вікісховищі

Видатний пейзажист і портретист, майстер натюрморту та жанрового живопису, піонер пленерного живопису, Фердинанд Вальдмюллер і в другій половині століття залишався головою суворої реалістичної школи. У своїх полемічних статтях 1846—1857 він виступив проти традиційної академічної освіти і ратував за закриття Академії, хоча сам він був її вихованцем (1807—1813), а пізніше (1829—1858) і викладачем.

Біографія ред.

З 1807 по 1813 рік Вальдмюллер періодично відвідував заняття у віденській академії мистецтв, де вчився у Губерта Маурера та Йоганна Батіста Лампі. Тоді він заробляв на життя портретами-мініатюрами, а в 1811 році отримав посаду вчителя малювання в будинку графа Гюлая в Загребі. Тут він познайомився зі своєю першою дружиною — співачкою придворної опери Катаріною Вайднер[de], сестрою художника-портретиста Йозефа Вайднера. Весілля відбулося в 1814 році.

Подружжя Вальдмюллерів багато подорожувало по різних містах, де виступала Катаріна, зокрема у Бадені, Брно, Празі. Вальдмюллер в цей час оформлював театральні декорації. У 1814 році Катаріна отримала запрошення до віденського Театру біля Каринтських[de]. У 1818 році Вальдмюллер брав уроки живопису олією у Йозефа Ланге[de], додатково займався пейзажем під керівництвом Йоганна Непомука Шедльбергера. Портрети залишалися головним жанром у творчості художника. У 1822 році портрети роботи Вальдмюллера виставлялися на виставці в Академії св. Анни.

У 1825—1844 роках Вальдмюллер зробив декілька навчальних поїздок до Італії. У 1829 році отримав посаду хранителя картинної галереї в академії і звання професора. У 1830 р. він вперше відвідав Париж. У наступні роки художник створив кілька пейзажів Бад-Ішль, де він відпочивав влітку, і віденського Пратеру. У 1835 році Вальдмюллер отримав звання радника Академії, а в 1836-му разом з художником Йозефом фон Фюріхом Вальдмюллер склав каталог картинної галереї. Проте відносини з Академією мистецтв у Вальдмюллера зіпсувалися, оскільки він віддавав перевагу малюванню з натури замість академічного копіювання старих майстрів. Реформаторські пропозиції Вальдмюллера коштували йому спочатку художньої майстерні в академії, а потім і посади.

Розлучившись з першою дружиною в 1834 році, в 1851 році Вальдмюллер одружився з модисткою Анною Баєр. Опинившись у складній фінансовій ситуації в 1854 році, він був змушений виставити свої роботи в салоні мод своєї дружини. Міжнародне визнання знову прийшло до Вальдмюллера на виставці в Букінгемському палаці у Лондоні в 1856 році, на виставці історії мистецтва в Кельні в 1861 році, на міжнародній художній виставці в Лондоні в 1862 році і, зрештою, 1864 року гнів на милість змінив й імператор Франц Йосиф I.

Найвідомішими учнями Фердинанда Вальдмюллера є Ганс Канон[de], Антон Ромако[de] і Адам Бреннер[de]

Творчість ред.

 
Виноградна лоза

Творчість Фердинанда Вальдмюллера є важливою віхою в історії живопису XIX століття. Його твори мали великий успіх, але він сам постійно перебував у скрутному матеріальному становищі. Ідеалом художника була не уявна реальність, а точність у трактуванні деталей — пишних форм, оповитих прозорим світлом. У виборі сюжетів Вальдмюллер все більше схилявся до тем, взятих зі світу повсякденності, — у пейзажі його приваблюють лу́ки Пратеру або Віденський ліс; моделі для своїх портретів він знаходить у віденському суспільстві передреволюційного періоду (до революції 1848); в своїх натюрмортах він зображує квіти і плоди віденських садів, а в жанрових картинах — життя городян або селян з околиць Віденського лісу.

 
Рання весна у Віденському лісі

Незважаючи на його схильність до найсуворішої точності і віртуозності зображення, в його картинах завжди є якась духовна субстанція. Тонкою гармонією дихає куточок природи на невеликій картині із зібрання О. Рейнхарта (1832, Вінтертур). На портреті Луїзи Мейер (1836, Мюнхен) і парному до нього портреті її чоловіка (Нюрнберг, музей) ми бачимо втілення двох зовсім різних темпераментів і раптом виявляємо, що саме з цієї несхожості і народжується їх глибокий духовний зв'язок. Натюрморт «Виноградна лоза» (1642, Відень, Австрійська галерея у Бельведері) — де сонячні промені пронизують виноград, немов символізуючи пізню осінь.

У картині «Рання весна у Віденському лісі» (1864, Західний Берлін, Національна галерея) природа, що пробуджується гармонійно поєднується з дітьми, які збирають квіти (зразок справжньої поезії). Сьогодні Вальдмюллер вважається одним з найяскравіших художників епохи бідермайєра; найзначніше зібрання його робіт знаходиться в Австрійській галереї в Бельведері (Відень).

Вшанування імені ред.

На честь Фердинанда Георга Вальдмюллера в 1913 році в парку біля віденської ратуші був зведений пам'ятник роботи Йозефа Енгельгарта. На закритому католицькому цвинтарі Мацляйнсдорф, де похований Фердинанд Вальдмюллер, у 1923 році був розбитий парк, що був названий його ім'ям. Ім'ям художника названий також один із провулків Відня. До 100-річчя від дня смерті Вальдмюллера була випущена спеціальна поштова марка.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118628674 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Waldmüller, Ferdinand Georg // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 52. — S. 189.
  3. ↑ Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 — ÖAW.
  4. ↑ http://knerger.de/html/waldmuelbild__kunst_82.html

Джерела ред.

  • Arthur Roessler/Gustav Pisko: Ferdinand Georg Waldmüller. Sein Leben, sein Werk und seine Schriften. 2 Bände. Wien 1907
  • Kurt Karl Eberlein: Ferdinand Georg Waldmüller. Das Werk des Malers. Berlin 1938
  • Bruno Grimschitz: Ferdinand Georg Waldmüller. Leben und Werk. Wien 1943
  • Maria Buchsbaum: Ferdinand Georg Waldmüller. Salzburg 1976
  • Klaus Albrecht Schröder: Ferdinand Georg Waldmüller. München: Prestel-Verlag, 1990

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фердинанд_Георг_Вальдмюллер&oldid=37726614