Фенциклідин
Фенциклідин (ФЦП, ангельський пил) — синтетичний фармакологічний препарат для довенного наркозу, антагоніст NMDA-рецепторів; дисоціативна речовина. ФЦП може спричиняти галюцинації, викривлене сприйняття звуків та насильницьку поведінку. У рекреаційних цілях препарат здебільшого курять, рідше — приймають перорально або довенно.
 | |
|---|---|
Фенциклідин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| 1-(1-фенілциклогексил)-піперидин | |
| Класифікація | |
| ATC-код | X01 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C17H25N |
| Мол. маса | 243,387 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | |
| Метаболізм | окисна гідратація в печінці ферментами цитохром P450 |
| Період напіввиведення | 7—46 годин |
| Екскреція | нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
До побічних ефектів вживання фенциклідину належать судоми, кома, залежність та підвищений ризик самогубства. За хімічною структурою ФЦП належить до класу[en] арилциклогексиламінів[en], а фармакологічно — є дисоціативним анестетиком.
Найбільше споживання ФЦП припадає на США. Хоч пік вживання речовини в Сполучених Штатах відбувся в 1970-х роках, в період між 2005 та 2011 роками спостерігалось зростання кількості ушпиталень до відділень екстреної допомоги, пов'язаних із вживання ФЦП. Станом на 2017 рік, близько 1 % дванадцятикласників звітували про вживання фЦП упродовж попереднього року, та 2,9 % осіб старших 25 років звітували про вживання речовини хоч раз у житті.
Уперше фЦП було синтезовано 1926 року, а в 1950-х роках засіб надійшов на ринок як анестезуючий засіб. 1965 року в США було заборонено використання речовини у людей через високі ймовірності побічних ефектів; на тварин заборона була поширена 1978 року. У США речовина включена до списку II наркотичних засобів.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фенциклідин |