Фелікс Любомирський
Фелікс Любомирський гербу Шренява (нар. перед 1480 — пом. 1533) — польський шляхтич, засновник княжої гілки роду Любомирських.
| Фелікс Любомирський | |
|---|---|
| пол. Feliks Lubomirski | |
| Народився | 1480 |
| Помер | 1533 |
| Країна |
 Королівство Польське |
| Рід | Любомирські |
| Брати, сестри | Jakub Lubomirskid |
| Діти | Станіслав Любомирський і Себастьян Любомирський |
 | |
Життєпис ред.
Фелікс Любомирський був п'ятим сином Петра з Любомежа Любомирського, протопласти роду Любомирських, і Дороти з Ґнойника Ґноєнської[1]. Народився перед 1480 роком, адже у цьогорічному документі про розмежування маєтків про нього сказано, що «був ще малолітнім і неправоздатним, тому за нього поручалися і підписалися його брати Петро і Якуб Любомирський[pl]»[2].
Був дідичем частини населених пунктів Любомеж, Ґрабе, Вальова-Ґура, Пасербець, Воля-Ґрабська[1].
1487 його сестра Ельжбета зреклася на користь своїх братів Якуба, Петра, Станіслава, Дітріха і Фелікса прав на батьківські маєтки[2].
1496 року Фелікс засвідчив продаж за 600 флоринів братові Якубу своєї майбутньої частки батьківських маєтків (брати отримали право на них 1499 року[3]) у населених пунктах Любомеж, Ґрабе, Воля-Ґрабська, Вальова-Ґура, Пасербець та млина у Лососіні-Ґурній і зобов'язався зробити відповідний запис у земельних книгах (1499)[2].
1506 року за отримані від брата гроші (600 флоринів) і отримане віно дружини придбав Славковиці. Звідтоді він з синами називалися Любомирськими з Славковиць[4].
1510 року придбав за 1500 флоринів Пежхувець, Ґраюв, частину Хоронґвиці; 1511 року став державцем королівщини Пежхув[3]; пізніше також став володарем Дзекановичі та ще декілька інших сіл[5], був також державцем сіл Клокова і Жухова[4].
1521 року разом із братом Станіславом отримав відмову в суді щодо опіки над племінником Йоахімом, сином померлого брата Якуба[4].
Під кінець життя докупив Сулув, Волиця Ґжималовська, Заблоце, Трамбки[3]; Явчиці, очевидно отримав як віно дружини.
Сім'я ред.
Був двічі одружений. Першою дружиною була Беата Явецька Чорна, донька Міколая Чорного, підстарости краківського і старости освенцимського зі знатного, багатого і вигасаючого роду Одровонжів. Цей шлюб заклав міцні підвалини для майбутнього добробуту роду Любомирських[6]. Подружжя мало велике потомство:
- Доньки:
- Ельжбета — дружина Яна з Пшибиславиць Мінора (1525);
- Анна — дружина Яна Забавського (до 1523 р.), вдруге вийшла за Павла Мрука з Сецеховиць (1525), втретє — 1547 року за Яна Оцеського, каштеляна завихостського, пізніше — великого канцлера коронного[3];
- Катаржина — дружина Яна Габанського;
- Правдоподібно була ще одна донька, одружена з Маршовським[4].
- Сини:
- Якуб (пом. 1553) — канонік сондецький, управитель монастиря кларисок у Новому Сончі, плебан у Дзекановичах;
- Петро (пом. після 1560 р.) — плебан у Жабні (1547-1560);
- Вавринець (нар. біля 1500 р. — після 1547 р.) — королівський придворний;
- Себастьян (поч. XVI ст.-1558) — стольник і підстолій надвірний коронний, староста сяноцький, стольник краківський[1];
- Станіслав (бл. 1513-1577) — дідич батьківських маєтків[7].
З другою дружиною Анною невідомого походження Фелікс мав сина:
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Teodor Żychliński. Złota księga szlachty polskiéj: Rocznik V-ty, 1883, S. 102
- ↑ а б в г Lubomierz. Słownik historyczno-geograficzny ziem Polskich w Średniowieczu. Edycja elektroniczna (польською) .
- ↑ а б в г Kazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, s. 89.
- ↑ а б в г Adam Boniecki Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 15, Warszawa, 1912, s. 60.
- ↑ Plan Odnowy Miejscowości Grajów (PDF). Wieś Grajów (польською) .
- ↑ Zbigniew Anusik. Kilka rys na portrecie sławnego rokoszanina: rzecz o najnowszej biografii Jerzego Sebastiana Lubomirskiego // Przegląd Nauk Historycznych 3/1, 2004, s. 147.
- ↑ Teodor Żychliński. Złota księga szlachty polskiéj: Rocznik V-ty, 1883, S. 103.