Безверхнєв Федір Павлович
Федір Павлович Безве́рхнєв (рос. Федор Павлович Безверхнев; нар. 13 жовтня 1918, Каверзіно — пом. 2015) — український самодіяльний живописець; заслужений майстер народної творчості УРСР з 1980 року.
Безверхнєв Федір Павлович | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Безверхнев Федор Павлович | ||||
Народження |
13 жовтня 1918 Сокольський район | |||
Смерть | 2015 | |||
Країна |
СРСР Україна | |||
Жанр | пейзаж, натюрморт і портрет | |||
Діяльність | художник | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Нагороди | ||||
|
Біографія ред.
Народився 13 жовтня 1918 року в селі Каверзіному (тепер Сокольський міський округ Нижньогородської області, Росія). У вересні 1939 року призваний до Червоної армії[1]. Служив у 333-му Стрілецькомуй полку, який дислокувався в Брестській фортеці[2]. Брав участь у німецько-радянській війні. 1943 року закінчив Архангельське військово-інжерерне училище. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки (5 серпня 1944; 5 листопада 1954), орденом Вітчизняної війни ІІ-го ступеня (6 квітня 1985), медалями «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За бойові заслуги» (15 листопада 1950)[1].
У 1946 році закінчив Московську художню студію імені Надії Крупської. Жив і працював в Ужгороді: у 1961–1963 роках — вчителем в Ужгородській середній школі № 1, в якій організував гурток малювання[2]; у 1963–1965 роках — директором Закарпатського обласного художнього фонду; впродовж 1965–1981 років — начальником відділу кадрів заводу «Ужгородприлад». Був членом Закарпатського обласного об'єднання художників і майстрів декоративно-прикладного мистецтва[3] та з 1978 року об'єднання майстрів народного мистецтва «Барви Карпат» (у 1990-х роках очолював його).
Творчість ред.
Працював переважно у жанрах пейзажу і натюрморту, написав кілька портретів і сюжетних картин. Серед робіт:
- «Смоленщина 1944» (1950);
- «Захисники Брестської фортеці» (1953);
- «Батьківська хата» (1961);
- «Вірність» (1962);
- «Дорогі слова» (1964);
- «Улюблені квіти» (1969);
- «Важкий хліб» (1971);
- «Вічна слава героям» (1972);
- «Вірність» (1976);
- «Жива вода» (1979);
- портрет Героя Радянського Союзу Надії Федутенко (1981);
- «Над річкою» (1982);
- «Засідання патркому» (1982);
- «Поезія квітів» (1985, 2002);
- «Весна в Карпатах» (1987, 2003);
- «Спасибі сонцю» (2001).
Брав участь у виставках з 1950 року, понад 10 персональних виставок пройли в Ужгороді.
Роботи зберігаються в Закарпатському краєзнавчому музеї, музеях Росії, Білорусі, Словаччини, Угорщини.
Примітки ред.
- ↑ а б Пам'ять народу. [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б Роман Свередюк. Барви Карпат закарпатського художника Федора Безверхнєва. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
- ↑ а б Zakarpat.brovdi.art. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
Література ред.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 54. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Безверхнєв Федір Павлович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 172;
- Кобаль В. В. Безверхнєв Федір Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.