Вікіпедія

Федько Козловський

канцлер великого князя Свидригайла
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козловський.

Федько (Федір) Козловський (нар. пер. пол. XV століття — пом. після 1474) — канцлер (1444-1452) великого князя Свидригайла.

Федько Козловський
канцлер
1444 — 1452
Монарх Свидригайло Ольгердович
Народився пер. пол. XV століття
Волинське князівство, Козлів?
Помер після 1474 року
Відомий як державний діяч
Національність русин
Рід Козловські

Життєпис ред.

Про Федька Козловського відомо, на жаль, дуже небагато. Народився, очевидно, на Волині, можливо — у селі Козлів біля Володимира (яке потім було в його власності), у першій половині XV століття. З цим населеним пунктом, імовірно, пов'язане його прізвище «Козловський». Був волинським зем'янином[1].

Майже від початку князювання Свидригайла в Луцьку, Федько Козловський був його канцлером протягом 1444-1452 років[2]. За свою працю, очевидно, отримав від князя у володіння певні маєтності біля Луцька, деякими, як зем'янин, володів спадково. Так, село Ступно належало йому та його родині протягом 1444-1474[3]. 15 серпня 1444 року копний суд виніс вирок про приналежність Мощаниці до маєтності Ступно канцлера Федька[4].

Після смерті Свидригайла, у березні 1452 року до Вільна приїхало посольство від Волинського князівства, яке привезло тіло померлого князя, і потім на сеймі мало вирішувати подальшу долю краю. Одним із членів цього посольства був Федько Козловський[5]. Після сейму Казимир IV Ягеллончик затвердив шляхетські маєтності на Волині, зокрема 5 сіл, які належали канцлеру Федьку Козловському[6][7]: Козлов (імовірно — Козлів (Володимирський район)), Бужани, Полгиновъ (можливо — Пильгани біля Бужан), селище Вятеро, Ступно[8].

1474 року він продав Ступно Андрушку Федоровичу[9]. Очевидно, пізніше він продав свої маєтності Студянку, Ступно та Мощаницю Федьку Олізаровичу за 60 кіп грошей[10].

Примітки ред.

  1. ↑ Oskar Halecki, Ostatnie lata Świdrygiełły i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiellończyka, Krakow, Nakł. Akademii Umiejętności, 1915, s. 142.
  2. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 51.
  3. ↑ Oskar Halecki, Ostatnie lata Świdrygiełły i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiellończyka, Krakow, Nakł. Akademii Umiejętności, 1915, s. 117.
  4. ↑ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie, Tom 1, Lwów, 1887, s. 41-42.
  5. ↑ Oskar Halecki, Ostatnie lata Świdrygiełły i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiellończyka, Krakow, Nakł. Akademii Umiejętności, 1915, s. 188.
  6. ↑ Oskar Halecki, Ostatnie lata Świdrygiełły i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiellończyka, Krakow, Nakł. Akademii Umiejętności, 1915, s. 127.
  7. ↑ Oskar Halecki, Ostatnie lata Świdrygiełły i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiellończyka, Krakow, Nakł. Akademii Umiejętności, 1915, s. 189.
  8. ↑ Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 3: (1440—1498); Užrašymų knyga 3 / Lietuvos istorijos institutas; [parengė Lina Anužytė, Algirdas Baliulis]. — Vilnius: Žara, 1998 (Kaunas: Aušra). — p. 60.
  9. ↑ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie, Tom 1, Lwów, 1887, s. 69.
  10. ↑ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie, Tom III, Lwów, 1890, s. 92.

Джерела ред.

  • Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, Cz. 1, Tom. 5: Dowiattowie — Gąsiorkowicz, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1902, s. 264.
  • Poczet rodów w Wielkiém Księstwie Litewskiém w XV i XVI wieku / ułożył i wyd. Adam Boniecki, Warszawa, Druk. J. Bergera, 1887, s. 54.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Федько_Козловський&oldid=42186332