Фарінеллі
Фаріне́ллі (італ. Farinelli, справжнє ім'я Карло Броскі, італ. Carlo Broschi; нар. 24 січня 1705, Андрія, Апулія, Неаполітанське королівство[4] — пом. 17 вересня 1782, Болонья, Папська область[5]) — уславлений італійський співак-кастрат.
| Фарінеллі | |
|---|---|
| італ. Farinelli | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | італ. Carlo Broschi |
| Дата народження | 24 січня 1705 |
| Місце народження | Андрія, Італія |
| Дата смерті | 17 вересня 1782 (77 років) |
| Місце смерті | Болонья |
| Поховання | цвинтар Чертозаd[1] і Archiepiscopal Seminary of Bolognad[1][2] |
| Громадянство |
 Неаполітанське королівство;Папська область |
| Професія | співак |
| Вчителі | Нікола Порпора[3] |
| Співацький голос | чоловіче сопрано |
| Інструменти | віола д'амур і вокал[d] |
| Жанри | опера |
| Псевдоніми | Farinelli |
| Нагороди |
 |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився в сім'ї придворного, в 1711 році разом із родиною переїхав до Неаполя.
Дебютував 1720 року в невеликій партії в опері Нікола Порпора «Анжеліка та Медор» на лібретто Метастазіо; цей дебют започаткував багаторічну дружбу між співаком і драматургом та тривалій співпраці з Порпорою, який невдовзі почав довіряти виконавцю головні партії.
У 1722—1724 рр. Фарінеллі співав переважно в Неаполі та Римі, потім до 1734 року, головно, в Північній Італії, особливо в Болоньї та Пармі. У 1734—1737 рр. виступав у Лондоні в оперній трупі, якою керував Порпора.
1737 року Фарінеллі був запрошений до Іспанії як особистий співак короля Філіп V — контракт не передбачав сценічних виступів, а тільки щоденний спів для короля.
Після смерті Філіпа Фердинанд VI 1747 року призначив Фарінеллі керівником королівських театрів, у 1750 році підніс до лицарської гідності; Фарінеллі винятковий авторитет, поставив 23 опери (з них 17 — на лібретто Метастазіо, з яким вів жваве листування), здійснив низку інших масштабних музичних проектів.
У 1759 році, із заступанням до влади Карла III, співакові було запропоновано покинути Іспанію, і він вернувся до Італії, оселився в Болоньї, де ще в 1730-ті роки завів нерухомість.
У похилих літах у Фарінеллі розвився синдром Морганьї-Стюарта-Мореля, який був спричинений кастрацією[6].
Рештки виявлено нещодавно на старовинному болонському цвинтарі Чертоза, куди їх перенесли в 1810 році, після того як наполеонівські війська зруйнували перше місце поховання Фарінеллі — Церква Святого Хреста в монастирі ордену капуцинів.
Образ в масовій культурі ред.
Долі Фарінеллі присвячений фільм «Фарінеллі-кастрат», що доволі вільно трактує достеменні факти біографії співака.
Література ред.
- «Vita del Cav, Don Carlo Broschi, detto Farinelli» (Венеція 1784).
Посилання ред.
- Поп-ідол XVIII століття // Газета «День», № 121, 25 липня 2006.
Примітки ред.
- ↑ а б Storiaememoriadibologna.it
- ↑ http://www.comune.bologna.it/iperbole/farinelli/italiano/testi/tomba_del_farinelli.htm
- ↑ Г. Риман Фаринелли // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1310–1311.
- ↑ Нині — комуна в провінції Барлетта-Андрія-Трані, регіон Апулія, Італія.
- ↑ Нині — адміністративний центр однойменної провінції, а також регіону Емілія-Романья, Італія.
- ↑ Легендарний співак-кастрат міг страждати від тяжкого ураження мозку [Архівовано 28 травня 2014 у Wayback Machine.](Перевірено 30 січня 2012)