ФАТХ
ФАТХ, або Фатаг (араб. فتح;) абревіатура від назви Harakat al-Tahrir al-Watani al-Filastini; (араб. حركة التحرير الوطني الفلسطيني: Рух за національне визволення Палестини) — одна з політичних партій Палестинської автономії. Дотримується лівих поглядів, належить до Соціалістичного інтернаціоналу. За життя засновника партії Ясіра Арафата[1] була основною провладною партією Палестини, після його смерті та з посиленням інших рухів та партій зазнала поразки у виборах 2006 року. Партія контролює Західний Берег Йордану, виступає за політичне урегулювання з Ізраїлем.
ФАТХ فتح | |
|---|---|
.svg) | |
| Країна |
 Палестинська держава |
| Голова партії | Махмуд Аббас |
| Ген. секретар | Jibril Rajoubd |
| Засновник | Ясір Арафат, Khalil al-Wazird, Adel Abdel Karim Yassind і Abdullah Al-Danand |
| Дата заснування | 1959 |
| Штаб-квартира | Рамалла, Палестина |
| Ідеологія | Рух за національне визволення Палестини |
| Союзники та блоки | Організація визволення Палестини |
| Членство в міжнародних організаціях | Соціалістичний інтернаціонал |
| Девіз | «Вітри не похитнуть гору» |
| Офіційний сайт | fateh.ps |
До 1988 року, коли вона офіційно відмовилася від терактів проти мирних громадян[2], визнавалася терористичною організацією в Ізраїлі і США. Продовжує контролювати ряд воєнізованих організацій, які здійснювали теракти проти ізраїльських громадян після формальної відмови ФАТХ від політики терактів в 1988 році і після Угод в Осло (1993).
Назва ред.
ФАТХ (فتح, FaTaH) є перевернутою, тобто прочитаною від кінця до початку, абревіатурою назви організації. Прямий акронім з оголосом — «HaTaF», арабською означає «смерть», тоді як зворотний — «перемогу» або «завоювання»[3].
Історія ред.
Рух було засновано в другій половині 50-х років (різні джерела називають дати від 1954 до 1959) в Кувейті. Однак офіційним днем його народження вважається[4] 1 січня 1965 року — день проведення першої терористичної операції на території Ізраїлю. Це була невдала спроба диверсії на Всеізраїльському водопроводі. Серед творців ФАТХ — Ясір Арафат і Абу-Джихад[5].
У 1969 році Ясір Арафат очолив Організацію звільнення Палестини, і з тих пір представники ФАТХ становлять більшість у виконкомі ООП і визначають її політику.
З 1975 року бойовики організації проходили навчання в СРСР в 165-му навчальному центрі з підготовки іноземних військовослужбовців[6]
На виборах 20 січня 1996 року Ясір Арафат був обраний президентом палестинської автономії, а ФАТХ отримала більшість — 47 з 88 місць в палестинській законодавчій раді першого скликання.
Після смерті Ясіра Арафата в 2004 році пост керівника ФАТХ успадкував Фарук Каддумі, який негативно відносився до угоди в Осло і відмовився в 1994 році переїхати з туніського вигнання в створену тоді Палестинську автономію. Більшість членів керівних органів ФАТХ в Центральному комітеті і революційній раді підтримали нового голову виконкому ООП — Махмуда Аббаса.
25 листопада 2004 року Революційна рада руху «ФАТХ» затвердила рішення ЦК ФАТХ про висунення кандидатом в президенти ПНА Махмуда Аббаса, за це рішення проголосували 100 з 129 членів ради.[7]
13 грудня 2005 року Центральний комітет ФАТХ висунув передвиборчий список на чолі з прем'єр-міністром автономії Ахмедом Куреї. У відповідь 14 грудня зі складу руху ФАТХ вийшла група молодих лідерів на чолі з Марваном Баргуті, який оголосив про створення власної партії «Аль-Мустакбаль» («Партії майбутнього»). У передвиборчий список нової партії увійшли такі помітні діячі ФАТХ, як Мохаммед Дахлан і Джібріль Раджуб, яких «непримиренні» палестинські політики вважають ставлениками Заходу. До кінця грудня 2005 року спочатку члени організації, що спочатку відмовилися від членства в русі, все ж погодилися повернутися до виборчого списку ФАТХ, який очолив Баргуті.
На виборах в Палестинську законодавчу раду другого скликання 25 січня 2006 року по партійним спискам ФАТХ незначно програв за кількістю набраних голосів руху ХАМАС (41,43 % проти 44,45 %, тобто 28 місць проти 29), і програв в більшості мажоритарних округів, втративши більшість у парламенті автономії (у ХАМАС — 74 місця з 132, у ФАТХ — 45). Під контролем ФАТХ залишилися структури, підлеглі президенту автономії Аббасу (тобто більшість силових структур автономії) і виконком Організації визволення Палестини (тобто органи, які контролюють і міжнародні контакти Палестини і, що особливо важливо, переговори з Ізраїлем).
У лютому 2006 року лідери ФАТХ вели переговори з представниками руху ХАМАС про можливе входження в новий склад уряду автономії. Проте, за підсумками переговорів ФАТХ відмовилося увійти в уряд, оскільки ХАМАС не погодився з вимогою включити в програму дій уряду тезу про те, що ООП є єдиним законним представником палестинського народу (ХАМАС наполягає на реорганізації ООП, зокрема, на включенні своїх представників до виконкому ООП). Внаслідок програної ним у 2007 битви за Газу рух втратив контроль над сектором Гази.
13 серпня 2009 року завершився 6-й з'їзд ФАТХ, на якому була прийнята політична платформа руху. До статуту ФАТХ, який закликає до знищення Ізраїлю, не були внесені поправки.
На цьому з'їзді в революційну раду ФАТХ вперше був обраний ізраїльтянин єврейського походження Урі Девіс.
Примітки ред.
- ↑ Yasser Arafat | Biography, History, & Facts. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ Beinin, Joel; Stein, Rebecca L. (2006). The Struggle for Sovereignty: Palestine and Israel, 1993-2005 (англ.). Stanford University Press. ISBN 9780804753654.
- ↑ Почему они фидаины? | Публикации | Вокруг Света. www.vokrugsveta.ru. Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ ФАТХ отмечает день рождения - Новости Израиля и Ближнего Востока, Арабо-израильский конфликт. MIGnews.com - Новости Израиля и Ближнего Востока, Арабо-израильский конфликт. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ Государство Израиль. Израиль и палестинская проблема // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ↑ Курсанты для борьбы за социализм во всем мире. index.org.ru. Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ Ъ - «Фатх» утвердил Аббаса кандидатом в президенты ПНА - Коммерсантъ новости. web.archive.org. 27 вересня 2007. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 9 листопада 2019.
Джерела ред.
Посилання ред.
- ФАТГ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.