Вікіпедія

Утена

Утена або Утяни (лит. Utena, пол. Uciana, біл. Уцяны) — місто на північному сході Литви, адміністративний центр Утенського повіту й Утенського району.

Місто
Утена
лит. Utena
Герб
Герб

Координати 55°30′00″ пн. ш. 25°36′10″ сх. д.H G O

Країна  Литва
Повіт Утянський повіт
Район Утянський район
Мер Alvydas Katinas
Перша згадка 1261
Попередні назви Уцяни
Місто з 1599
Площа 15,1 км²
Висота центру 113 м
Клімат помірно-континентальний
Офіційна мова литовська
Населення 31 940  (2010)
Густота населення 2 115 осіб/км²
Міста-побратими Лідчепінг (комуна) (7 липня 1997), Холм (2 березня 1998), Ковель (30 вересня 2004), Бейт-Сахур (5 вересня 2015)[1], Глибоке (30 жовтня 2008)[1], Горі (2019)[1], Понтінія (10 лютого 1998), Прейльський край[d] (23 лютого 1997), Резекне (3 вересня 2016), Тршебонь (10 жовтня 1997)
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
Телефонний код (+370) 349
Поштовий індекс LT-28001
GeoNames 593672
OSM ↑966642 ·R (Утенський район)
Офіційний сайт utena.lt  (лит.)
Утена. Карта розташування: Литва
Утена
Утена
Утена (Литва)
Мапа

В місті розташовані: Утенська церква Вознесіння Христового (побудована 1884; поруч — старе кладовище), невелика православна Утенська церква Вознесіння, Утенська стара церква (з 1991), нова Утенська церква Провидіння (освячена 2005), Утенська баптистська церква, Публічна бібліотека А. Утенаса і М. Мішкіні, культурний центр[2] центр допомоги сім’ї та дітям[3], діючий туристичний інформаційний центр, два поштові відділення, Утенський краєзнавчий музей (з 1929). Є водопровідна вежа (пам'ятка історії), пошта (стара пошта, класицизм 19 ст., архітектор Вацловас Рішеліс), Каплиця Діви Марії, Цариці мучеників в пам'ять про партизанів східної Аукштайтії (на пагорбі Канню біля озера Даунішкіс), пам'ятник Йонасу Басанавічюсу (на центральній вулиці міста).

На півночі Утени знаходиться центральна районна лікарня. Влітку в місті, на місцевому імодромі проводяться перегони.

Перетин сільських доріг в Утені
Церква Вознесіння Христового в Утені

Положення і загальна характеристика ред.

Місто розташоване на шосе Санкт-Петербург — Калінінград, за 103 км на північний схід від Вільнюса. Пивоварене виробництво; виробниче трикотажно-галантерейне об'єднання; м'ясокомбінат.

Населення ред.

У 1990 нараховувалось 35,2 тис. мешканців, зараз 33 086 (2005).

Назва ред.

Назва міста імовірно походить від гідроніма — первісної назви річки Утенайте, Утенеле (лит. Utenaitė, Utenėlė). Околиці рясніють назвами вод із коренем «uten-»: озера Utenas, Vyžuonaitis і Utenykštis, річка Utenėlė (або «Utenaitė»). Місто також в різні часи називали Утень, Уттен, Вітена та ін.

Географія ред.

 
Меморіал партизан біля Каплиці Діви Марії, Цариці Мучеників. Пагорб Мучеників
 
Утенський музей боротьби за свободу

Через Утену протікають Крашуона та її притока Вієша. Крашуона в центрі міста змінює назву на Вижуона від місця злиття з Вижуонеле, яка витікає з озера Вижуонайтіс. Притоки Вижуони — Утенеле (або Утенайте) і Раше. У Телькші ​​є два озера - Вижуонайтіс і Даунішкіс[4].

1 лютого 1956 в Утені зафіксували рекорд найменшої температури повітря для всієї Литви: -42,9 °C. У червні 1986 в Утені був зафіксований рекордний вітер (40 м/с).

В Утені є міський парк. Стукса — Утенський камінь з чашею (археологічна пам'ятка). Ведільний пагорб (стоїть біля дамби Кловині).

Контакт ред.

 
Утенська вузькоколійна залізнична станція «Siauruk» (колишня)

Через Утену пролягають дві магістралі:

  • A6
  • A14

Заміські дороги:

  • KK111
  • KK118
  • KK208

Історія ред.

 
Пам'ятний камінь, присвячений заснуванню міста

Утена – одне з найдавніших поселень Литви. Археологічні дослідження підтвердили попередні припущення вчених про те, що стара Утена була приблизно в 3-5 км на південний захід від сучасного міста поблизу Наркунайських курганів. Поселення виникло там ще в II тис. до н.е. На думку К. Буги, через Утену проходила південна межа території, населеної племенем селі[5].

Згідно з легендарною версією литовського літопису (Хроніка Биховца), Утену заснував литовський князь Утеніс, на честь якого і назване місто. Згідно з хронікою М. Стрийковського, місто заснував Утеніс, син великого князя Литовського і Жемайтського, князя Новогрудського Куковійта[6]. Після смерті батька в 1221 біля річки Швянтої Утеніс спорудив пам'ятник (ідол), довкола якого виріс ліс, названий на честь Куковайтіса.

У письмових джерелах Утена згадується з 1261, коли король Міндовг у листі до Ордену мечоносців передав землі Уттен за надану допомогу. У 13-14 ст. на великому кургані збудовано могутній Утенський замок, поряд з яким розташоване городище. Згідно з літописами 1281 замком правив князь Даумантас, брат якого Нарімантас, помстившись за викрадену дружину, оточив своїм військом Утену. Зазнавши поразки, Даумантас був змушений тікати до Пскова.

Герман з Вартберг писав, що лівонський воєначальник Вільгельм де Вімерсхайм 1373 спустошив землі «Віттена», а в 1375 спустошив землі «Уттена». 30 січня 1433 — 9 лютого 1444 під час війни мечоносці неодноразово тероризували Утенський край, а в серпні замок був зруйнований ворогами, кургани ж втратили своє оборонне значення. Потім поселення було перенесене на теперішнє, економічно більш зручне місце. Перший костел (Утенська церква Вознесіння Христового) побудований у 1416. 1499 Великий князь Литовський Олександр призначив Миколаса Глінського намісником Утени. 1599 Утена отримала торговий привілей. Це призвело до зростання міста. У його центрі створено квадратну ринкову площу. Наприкінці 16 ст. — на початку 17 ст. місто було переплановано за прямокутним стандартним планом. У 1655 місто пережило нашестя російського війська. Під час Північної війни (1700–1721) Утена була зруйнована шведською армією, яка вторглася до Литви. У 18 ст. тут відкрито парафіяльну школу. 1781 її відвідали 20 дітей. Після поділу Речі Посполитої садиба Утена перейшла у приватні руки. У 1812 місто постраждало від наполеонівських військ. На околицях відбувались битви під час повстань 1831 і 1863 років. Розвитку міста перш за все як транспортного вузла сприяло вдале місце розташування. Місто почало відновлюватися, коли у 1836 збудували шосе Санкт-Петербург-Варшава. Це перше шосе в Литві. Ділянка Зарасай-Каунас була побудована в 1830-1836. Були створені кращі умови для торгівлі та зростання міста. Біля шосе 1835–1836 на той час була побудована кінно-поштова станція з житлом і конюшнею, яка була найбільшою установою в Утені. 1854 розпочате будівництво телеграфної лінії Петербург-Варшава через Зарасай і Утену[7], на пошті встановлено телеграфну станцію. 1869 побудована Утенська церква Сергія Радонезького.

У 1879 пожежа знищила три чверті Утени. 1895-1899 через Утену прокладено вузькоколійну залізницю Паневежис–Паставіс[8]

1918 на пошті була створена телефонна станція. У 1915-1918 рр. Утена окупована Німеччиною, потім Совєцьким Союзом, який був витіснений за допомогою німецької армії 1 червня 1919 р.[9]. У 1924 або 1926 Утені надані права міста.

Нинішнє місто виросло на своєму історичному традиційному місці - глибокі долини, що охоплюють озера Даунішкіс і Вижуонайтіс, досягають річки Вижуонас, лісу Скайсташіліс.

У 1954 в Утені створена медична школа. У 1955 відкрита Утенська психіатрична лікарня[10].

Після Другої світової війни на околицях міста діяли литовські партизанські загони.

Розвиток промисловості за совєцьких часів:

  • 1960 – завод лабораторних електропечей.
  • 1967 – об’єднання виробництва трикотажних та галантерейних виробів Маріте Мельнікайте.
  • 1976 – утенський м’ясокомбінат.
  • 1980 – молокозавод;
  • 1977 – безалкогольний комбінат (виробництво «Pepsicola» та «Fanta»).
  • 1980 – трактороремонтний завод;
  • 1984 – завод залізобетонних конструкцій.

Тут працював також політехнічний інститут, профтехучилище. 1979 Утенська пошта переїхала зі старої пошти в нове приміщення.

1996 підтверджено нинішній герб Утени — золота підкова, символ щастя.

Самоврядування ред.

 
Муніципалітет

Торговельний привілей, наданий Утені у 1599, не надавав інших прав самоврядування, місто залишалося центром Утенського повіту. Тільки в 1791 місту було надано магдебурзьке право, але міщани ним не скористалися, бо незабаром уся земля належала царській Росії. Землі Утени належали до Укмергського повіту.

В Першу світову війну Утена стала центром повіту. 1918 більшовики, які окупували місто, заснували свій революційний комітет, але 2 червня 1919 литовська армія |1-й піхотний полк великого литовського князя Гедиміна​​ на чолі з офіцером Казисом Ладигою звільнив місто та заснував міську волость і створив Утенський повіт, який був скасовано лише 1950. Під час окупації СРСР Утена не мала справжнього самоврядування.

1990 була обрана Утенська районна муніципальна рада, а з 1995 місто має статус окремого округу в муніципалітеті.

Промисловість ред.

У 1960 побудований завод лабораторних електропечей, за чотири кілометри від Утени, в Наркунаї. В 1967 р. першу продукцію виготовила трикотажна фабрика, а в 1975 р. після підключення Зарасайського трикотажно-галантерейного підприємства вона стало найбільшим промисловим підприємством міста.

В Литві та за кордоном зараз працюють такі відомі компанії з Утени - ПАТ Švyturys-Utenos, АТ Utenos trikotažas, Utenos meat, АТ Rokiškio sūris.

Населення ред.

 
Динаміка населення з 1823 по 2018
1823 1885[11] 1897пер. 1902 1923пер. 1931 1939
500 884 3200 3188 4890 5339 6276
1959пер. 1970пер.[12] 1976[13][14] 1979пер. 1989пер. 2001пер. 2006
7200 13 300 20 100 23 461 34 430 33 860 32 881
2007 2008 2009 2010 2011пер. 2014 2017
32 789 32 572 32 476 31 943 28 997 27 484 26 491
2018 - - - - - -
25 859 - - - - - -
 
Гістограма динаміки населення

Міста-побратими ред.

Угоди про співпрацю було підписано з шістьма містами:

Світлини ред.

Церкви міста
 
 
Міські сади і парки
 
 
Даунишкиський парк
 
Крашуонський парк
 

Примітки ред.

  1. ↑ а б в https://www.utena.lt/index.php/lt/apie-utenos-rajono-savivaldybe1/tarptautiniai-rysiai
  2. ↑ Utena kultūros centras
  3. ↑ Center for Family and Children. Архів оригіналу за 3 листопада 2022. Процитовано 3 листопада 2022.
  4. ↑ UtenaTarybų Литовська енциклопедія. на 4-му Головна редакція енциклопедій, 1988. С.389
  5. ↑ Вітаутас Казакявичас. Період консолідації вікінгів і білих племен.//Lietuvos istorija т. II. Балтос ланкос, 2007. С. 379. ISBN987-9955-23-061-8
  6. ↑ Р.Кулікаускене. Де початок Утени?//Наука і життя, 79-3. ISSN 0134-3165. С.9.
  7. ↑ Електричний телеграф// Енциклопедія радянської Литви. на 4-му Головна редакція енциклопедій, 1988 р. С.301.
  8. ↑ Залізниця//Енциклопедія радянської Литви. 1 д. Головна редакція енциклопедій, 1985. С.594
  9. ↑ Війська німецької інтервенції в Литві//Енциклопедія радянської Литви. на 4-му Головне видання енциклопедій, 1988. С.595
  10. ↑ Психіатрія. Вільнюс: Vaistų žinios, 2003, стор.30. ISBN 9955-511-21-4.
  11. ↑ Уцяна. Географічно-статистичний словник Російської імперії, T. 5 (Таарджалъ — Яя). СПб, 1885, C. 408
  12. ↑ Utena. Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija, T. 3 (R — Ž). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1971, 616 psl. (лит.)
  13. ↑ Utena. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, XI t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1983. T.XI: Šternbergo-Vaisius, 582 psl. (лит.)
  14. ↑ Utena. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 4 (Simno-Žvorūnė). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1988, 389 psl. (лит.)

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з географії Литви.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Утена&oldid=42309921