Вікіпедія

Усольє-Сибірське

місто в Росії
(Перенаправлено з Усолля-Сибірське)

Усольє-Сибірське — місто в Росії, адміністративний центр Усольського району Іркутської області. До складу району не входить, утворює міський округ Місто Усольє-Сибірське.

Місто
Усольє-Сибірське
рос. Усолье
рос. Усолье-Сибирское (1940)

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 52°45′00″ пн. ш. 103°39′00″ сх. д.H G O

Країна  Росія[1]
Регіон Іркутська область
Міський округ Місто Усольє-Сибірське
Дата заснування 1669
Попередні назви до 1940 — Усольє
Місто з 1925
Площа 74 км²
Висота центру 440 м
Населення 3000 осіб (1897)[2],
8000 осіб (1926)[2],
8600 осіб (1931)[2],
20 000 осіб (1939)[2],
48 494 осіб (1959)[3],
60 000 осіб (1962)[2],
75 000 осіб (1967)[2],
86 747 осіб (1970)[4],
94 000 осіб (1973)[2],
100 000 осіб (1975)[5],
100 000 осіб (1976)[6],
103 036 осіб (1979)[7],
106 000 осіб (1982)[8],
109 000 осіб (1985)[9],
109 000 осіб (1986)[6],
108 000 осіб (1987)[10],
106 496 осіб (1989)[11],
107 000 осіб (1990)[12],
107 000 осіб (1991)[9],
107 000 осіб (1992)[9],
107 000 осіб (1993)[6],
106 000 осіб (1994)[6],
106 000 осіб (1995)[9],
105 000 осіб (1996)[9],
105 000 осіб (1997)[13],
104 000 осіб (1998)[9],
104 100 осіб (1999)[14],
103 500 осіб (2000)[15],
103 300 осіб (2001)[9],
90 161 осіб (2002)[16],
90 200 осіб (2003)[2],
88 100 осіб (2005)[2],
86 900 осіб (2006)[2],
86 200 осіб (2007)[2],
85 900 осіб (2008)[2],
85 660 осіб (2009)[17],
83 327 осіб (2010)[18],
83 086 осіб (2011)[19],
82 338 осіб (2012)[19],
81 385 осіб (2013)[20],
80 331 осіб (2014)[21],
79 363 осіб (2015)[22],
78 569 осіб (2016)[23],
77 989 осіб (2017)[24],
77 407 осіб (2018)[25],
76 846 осіб (2019)[26],
76 047 осіб (2020)[27],
74 762 осіб (2021)[28]
Національний склад росіяни, українці, буряти, татари
Конфесійний склад православні, католики, мусульмани
Катойконім усольчанин, усольчанка, усольчани
Часовий пояс UTC+8
Телефонний код 39543
Поштовий індекс 665460
Код ЗКАТУ 25436
GeoNames 2014022
Офіційний сайт usolie-sibirskoe.ru
Усольє-Сибірське. Карта розташування: Росія
Усольє-Сибірське
Усольє-Сибірське
Усольє-Сибірське (Росія)
Усольє-Сибірське. Карта розташування: Іркутська область
Усольє-Сибірське
Усольє-Сибірське
Усольє-Сибірське (Іркутська область)
Мапа
Палац культури і пам'ятник Анісіму та Гаврилу Михальовим
Усольський трамвай
Адміністрація Усолья-Сибірського
Свято-Микольський храм
Спасо-Преображенский храм
Римсько-католицька парафія св. Рафаїла Калиновського

Площа — 7,4 тис. гектарів.

Географія ред.

Розташоване за 90 км на північний захід від Іркутська, на лівому березі річки Ангари, на федеральній автомагістралі «Сибір» та Транссибірської залізничної магістралі. У місті розташована станція Усольє-Сибірське Східно-Сибірської залізниці.

Історія ред.

Усольє-Сибірське — одне з найстаріших міст в Приангар'ї, засноване в 1669 єнісейськими козаками братами Міхальовими, які виявили на березі Ангари соляне джерело та побудували тут соляну варницю.

З 1947 по 1953 рік поруч з містом був табір, який входив до системи ГУЛАГу[29].

У 1950-ті роки в рамках постанови Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1955 «Про набір в Китайській Народній Республіці робітників для участі в комуністичному будівництві та трудового навчання в СРСР» на підприємствах та будівництвах міста працювали китайські робітники[30].

Економіка ред.

Найзначніші підприємства: ТОВ «Усольехимпром», ТО «Усолье-Сибирский Силикон» і ТО «Химстроймонтаж» — входять до групи компаній «Нитол», а також ТОВ «Руссоль», машинобудівний завод ВАТ «УЗГО» (виробництво обладнання для гірничих робіт, нині — ВАТ ПО «Усольмаш»), завод «Усольехимфарм» — виробник фармацевтичної сировини, фанерно-сірниковий комбінат «Байкал», ВАТ «Кристал» (виробництво монокристалів та сцинтиляційних детекторів). На даний момент компанії «Усольехимпром», ТОВ «Усолье-Сибирский Силикон» і ТОВ «Химстроймонтаж» фактично припинили свою діяльність. Виробничі процеси на цих підприємствах зупинені, обладнання демонтується, зараз відбувається ліквідація, знезараження та нейтралізація хімічно небезпечних сполук, що розташовані у великих кількостях на проммайданчику.

Широку популярність здобув курорт «Усолье», де лікують різні захворювання опорно-рухового апарату, травної та периферичної нервової системи за рахунок хлоридно-натрієвої води (розсолу), яку в розведеному вигляді використовують для ванн[31][32].

Транспорт ред.

Усольє-Сибірське пов'язано автобусними маршрутами з селищами та селами Усольського району, а також містами Ангарськом та Іркутськом. Працює залізничний вокзал на станції Усольє-Сибірське, де зупиняються всі приміські, прискорені приміські, пасажирські поїзди та швидкі поїзди (за винятком міжнародних поїздів Москва — Пекін та Москва — Улан-Батор та швидких поїздів Москва — Владивосток («Росія»), Новосибірськ Владивосток). Історична будівля вокзалу не обслуговує пасажирів. Нову двоповерхову будівлю вокзалу побудовано у 1990 році. Крім того, в межах міста є пункти зупинки електропоїздів Зелене містечко, Лужки та Мальтінка.

Пристань на річці Ангарі, де зупиняються теплоходи «Метеор», що йдуть за маршрутом Іркутськ — Братськ.

Внутрішньо-міський транспорт представлено трамваями, автобусами та маршрутними таксі.

Особливості планування міста ред.

Місто, незважаючи на невелике населення, достатньо протяжне за площею. Традиційно виділяють чотири основні райони міста:

  • Привокзальний район;
  • 1-у дільницю;
  • 2-у дільницю;
  • Старе місто.

Привокзальний район ред.

Почав забудовуватися наприкінці 60-х років. Найбільший житловий масив міста, розташований між трасою М53 і Транссибірською магістраллю. Забудований переважно п'ятиповерховими будинками 70 — 80-х років будівництва, також є п'ять дев'ятиповерхових будинків (на перетині Комсомольського проспекту та проспекту Червоних Партизан, наприкінці проспекту Космонавтів, ще два на виїзді з міста по Ленінському проспекту в південній частині району і один добудований 2011 року). Велика частина торгових центрів міста розташована в Привокзальному районі. З півночі до району примикає міський ставок (в народі «Калтус») — улюблене місце відпочинку городян. У ньому, проте, офіційно заборонено купатися. Постійно піднімаються плани з очищення та благо-устрою навколишньої його території. На північний схід від району розташовано завод гірського устаткування (ВАТ «ВО „Усольмаш“») Основні вулиці району: Ленінський проспект (траса М53), Комсомольський проспект, проспект Червоних Партизан, проспект Космонавтів, вулиця Луначарського.

Перша дільниця ред.

Неофіційно так називають частину міста, що примикає з півдня до Старого міста. У радянський час ця частина міста стала місцем проживання працівників заводу гірничого обладнання (ВАТ «ВО „Усольмаш“») і ФСК «Байкал». У забудові переважають кам'яні двоповерхові будинки, побудовані в 50 — 60-х роках XX століття, чотириповерхові та п'ятиповерхові будинки 70 — 80-х років. Наприкінці 80-х, початку 90-х років виник новий мікрорайон по вулиці Республіки в районі Центрального ринку. Основні вулиці: Інтернаціональна, Суворова, Молотова, Енгельса, Машинобудівників, Карла Лібкнехта.

Друга дільниця ред.

Традиційно частина міста багатоповерхової забудови північніше вулиці Куйбишева. У радянський час забудовувався будинками для працівників ВО «Хімпром» та хімфармкомбінат. У забудові переважають 3-х і 4-х поверхові «сталінки» 50-х років, цегляні та великопанельні 4-поверхові будинки та більше нові 5-поверхові. По вулиці Стопані є багато двоповерхових дерев'яних будинків 1930 — 40 — 50-х років будівництва, багато з них в аварійному стані. На перетині двох основних вулиць міста — Леніна та Комсомольського проспекту розташовується Комсомольська площа з палацом культури «Хімік» та готелем «Усольє». Ресторан готелю «Усольє», неофіційно званий «Печера», за радянських часів користувався популярністю у жителів не лише Усолья, а й сусідніх міст завдяки незвичайному внутрішньому оформленню, що нагадує грот печери. З обох боків від площі розташовані Верхній та Нижній парки, колись красиві місця відпочинку, нині вони в запустінні. По вулиці Ватутіна розташовується міська адміністрація. Основні вулиці району: Комсомольський проспект, Леніна, Менделєєва, Ватутіна, Стопані.

Старе місто ред.

Історична частина міста, розташована на березі річки Ангари, забудована практично повністю будинками приватного сектора. Тут розташовані курорт «Усольє», міський ОМВД, Спасо-Преображенський храм. Основні вулиці — Леніна, Карла Маркса. Північніше Старого міста розташоване селище Каркасне та комбінат «Сибсоль». У радянський час працював пором до острова Красного, де в лісопарковій зоні любили проводити вихідні дні мешканці міста. У 90-х роках пором перестав працювати, а ліс було вирубано.

Невелика частина городян проживає за залізницею, в районі 14 школи та Зеленому містечку. Забудовані вони приватними будинками та дачами, в Зеленому містечку є 2-х поверхові дерев'яні будинки 1950-х років будівництва. У 2010 році почалася заміна старих будинків Зеленого містечка новими тієї ж поверховості.

Освіта ред.

У місті налічується близько 20 навчальних закладів. Єдиний вищий заклад — філія Іркутського державного технічного університету.

Клімат ред.

Клімат міста різко континентальний з суворою та тривалою зимою, коротким жарким літом. Загальна тривалість зимового періоду 130—140 діб, літнього 80-110 діб. Осінь та весна мають короткий період від 40-60 діб. На клімат міста суттєво впливають водні маси озера Байкал та Братського водосховища. Зима в місті починається в перших числах листопада (в останні роки осінній період став збільшуватися до кінця місяця) та триває до кінця березня. Найнижчу температуру в місті було зафіксовано в січні 1915 р. — 49.0 гр, найвища в червні 2010 р. — +39.8 гр. Літо починається з 25 травня та триває до перших чисел вересня. Для літа характерні різка зміна погоди від спекотної до прохолодною з частими опадами, особливо в другій половині серпня.

Клімат {{{Місто_род}}}
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −19 −15 −5 8 15 22 24 21 14 6 −5 −14 5
Середній мінімум, °C −27 −25 −18 −7 3 9 12 10 4 −5 −16 −24 −7
Норма опадів, мм 5 10 10 20 25 50 100 70 40 25 15 15 385
Джерело: Яндекс-погода

Релігія ред.

Православ'я ред.

Свято-Нікольський храм.

Католицтво ред.

Діє жіночий католицький монастир ордена босих кармеліток, заснований в 2002.

Іслам ред.

Мечеть.

Відомі люди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б OKTMO 179/2016 — 2016.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Народная энциклопедия «Мой город». Усолье-Сибирское (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 2 липня 2014.
  3. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  4. ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года Численность городского населения РСФСР, ее территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  5. ↑ Российский статистический ежегодник, 1998 год
  6. ↑ а б в г Российский статистический ежегодник. 1994 (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2016. Процитовано 18 травня 2016.
  7. ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года Численность городского населения РСФСР, ее территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 25 вересня 2013.
  8. ↑ Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)
  9. ↑ а б в г д е ж Российский статистический ежегодник. Госкомстат, Москва, 2001 (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 16 листопада 2014. Процитовано 12 травня 2015.
  10. ↑ Шаблон:Публикация
  11. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения РСФСР, ее территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2011.
  12. ↑ Российский статистический ежегодник.2002 : Стат.сб. / Госкомстат России. – М. : Госкомстат России, 2002. – 690 с. – На рус. яз. – ISBN 5-89476-123-9 : 539.00.
  13. ↑ Российский статистический ежегодник. 1997 год (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 22 листопада 2016. Процитовано 22 травня 2016.
  14. ↑ Российский статистический ежегодник. 1999 год (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 29 листопада 2016. Процитовано 14 червня 2016.
  15. ↑ Российский статистический ежегодник. 2000 год (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2016. Процитовано 13 червня 2016.
  16. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более (рос.). Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
  17. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 2 січня 2014.
  18. ↑ Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года по Иркутской области (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
  19. ↑ а б Численность населения по муниципальным образованиям на 1 января 2012 года : стат. бюл. / Иркутскстат. – Иркутск, 2012. – 81 с. (рос.). Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 24 вересня 2016.
  20. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов) (рос.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  21. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года (рос.). Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  22. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  23. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года (рос.). 5 жовтня 2018. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
  24. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года (рос.). 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  25. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  26. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 31 липня 2019.
  27. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
  28. ↑ Таблица 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, муниципальных округов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов с населением 3000 человек и более (XLSX) (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  29. ↑ Memorial — website about the GULAG (German)[недоступне посилання з травня 2019]
  30. ↑ Китайская трудовая миграция в России. Малоизвестные страницы истории. В. Дацышен. Опубликовано в журнале «Проблемы Дальнего Востока», 2008, № 5, с. 99-104
  31. ↑ Каталог курортов России
  32. ↑ Чудеса России: Курорт «Усольє»

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Усольє-Сибірське&oldid=42580954