Урсакі Едвард Іванович
Е́двард Іва́нович Урса́кі (*2 серпня 1915, Новий Сонч, Королівство Галичини та Володимирії — †21 червня 2000, Івано-Франківськ, Україна) — український спортсмен, футболіст, вояк дивізії «Галичина».
 | ||
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Народження | 2 серпня 1915 | |
| Новий Сонч, Австро-Угорщина | ||
| Смерть | 21 червня 2000 (84 роки) | |
| Івано-Франківськ, Україна | ||
| Громадянство | ||
| Позиція | нападник | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1934 1935 1936—1938 1940—1941 1941—1943 |
 «Єдносць» (Станиславів) УСК (Станиславів) «Пролом» (Станиславів) «Шкіряник» (Станіслав).svg){kind=small} «Заграва» (Станиславів) |
? (?) ? (?) ? (?) ? (?) ? (?) |
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
.svg){kind=small}
Життєпис ред.
Народився 1915 р. в Новому Сончі на Лемківщині[1]. У шестирічному віці перебрався з батьками до Станиславова. Навчався спочатку в школі ім. М. Шашкевича, а пізніше в Станиславівській українській гімназії[2]. Виховувався в національному і релігійному дусі, в юнацькі роки був членом молодіжної організації «Пласт».
Не склавши випускного іспиту в гімназії, 1933 р. подався на роботу до однієї з друкарень Станиславова. Протягом чотирьох років працював там на посаді набірника. Після радянської анексії західноукраїнських земель Едвард Урсакі працевлаштувався на посаду рахівника на станіславський шкірзавод. Зі встановленням в 1941 р. німецьких окупаційних порядків на українських землях якийсь час продовжив працювати на цьому підприємстві.
У 1943 р. вступив до лав дивізії «Галичина». У ході кровопролитних боїв з радянською армією під Бродами в липні 1944 р. його військова частина була розбита. Едвардові Урсакі вдалося неушкодженим дістатися рідної домівки.
Після повернення радянської влади на західні землі України потрапив в поле зору органів НКВС. 4 жовтня 1944 р. Едварда Урсакі заарештували, а за дев’ять днів вироком військового трибуналу засудили до 15 років позбавлення волі за ст. 54–1а–11 КК УРСР[1].
Заслання відбував на Воркуті. Після смерті Сталіна у результаті амністії Едварда Урсакі достроково звільнили з місць позбавлення волі й 1955 р. він повернувся до Станіслава. Надалі в рідному місті трудився в міськхарчторзі та на Приладобудівному заводі.
Реабілітований 27 січня 1992 р.[1]
Спортивна кар’єра ред.
Футболом серйозно захопився під час навчання в Станиславівській гімназії. Розпочав свою спортивну кар’єру з виступів у місцевій польській команді «Єдносць». У 1935 р. перейшов до новоствореного клубу УСК (Станиславів). Наступного року отримав запрошення до найсильнішого українського клубу краю тих часів «Пролом»[2]. У його складі провів чотири сезони, граючи на позиції лівого напівсереднього нападника.
З приходом радянської влади протягом 1940–1941 рр. виступав у локальних турнірах за станіславський «Шкіряник». У часи німецької окупації в краєвих змаганнях захищав барви місцевого клубу «Заграва».
Під час відбуття покарання в одному зі сталінських таборів Воркути Едвард Урсакі організував на шахті футбольну команду з ув’язнених. Після амністії та повернення в рідний край був футбольним наставником аматорських колективів краю.
Примітки ред.
- ↑ а б в Реабілітовані історією. Івано-Франківська область: Книга 2. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. – С. 621-622. Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». Процитовано 23 травня 2023.
- ↑ а б Відомі випускники першої гімназії (1905-1939). Ліцей ім. Миколи Сабата Українська гімназія №1. Процитовано 23 травня 2023.
Посилання ред.
Олексишин Орест. Останній гол лучника з «Пролому» на сайті «Літописець прикарпатського спорту».
Джерела ред.
Альманах Станиславівської землі: збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини / ред. Б. Кравців. — Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен : Вид. Центрального Комітету Станиславівщини, 1975. — С. 348.
Дейчаківський І. Копаний м’яч у Станиславові. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — С. 38. — ISBN 978-966-668-229-4.
Діда Р. Вони народилися в Івано-Франківську (Станиславові, Станіславі) : біографічний довідник. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2014. — С. 243.
|
Це незавершена стаття про футболіста чи футболістку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |