Уранофан
Уранофан (англ. uranophane; нім. Uranophan m) — мінерал, водний ураносилікат кальцію острівної будови.[7][8][9]
| Уранофан | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений, перейменований (Rn)[d][1] |
| Абревіатура | Urp-α[2] |
| Хімічна формула | Ca(UO₂)₂(SiO₃OH)₂·5H₂O[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AK.15[4] |
| Dana 8 | 53.3.1.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[5] |
| Просторова група | кристалографічна група 4d[5] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | уран[4] |
| Типова місцевість | Медзянка[6] |
 Уранофан у Вікісховищі | |
Опис ред.
Хімічна формула: Са[UO2(SiO3OH)]2•5Н2O.
Містить (%): CaO — 6,55; UO3 — 66,81; SiO2 — 14,02; H2O — 12,62.
Сингонія моноклінна. Кристалічна структура шарувата. Кристали голчаті і подовжено-призматичні. Колір жовтий і лимонно-жовтий. Кристали прозорі, зі скляним або шовковистим блиском. Спайність довершена в одному напрямі. Густина 3,7-4,1. Тв. 2,0-3,5. Колір жовтий або жовтувато-зелений. В УФ-променях слабо люмінесціює в бурувато-зелених тонах. Сильно радіоактивний. Розчиняється в розведених мінеральних кислотах. Типовий вторинний мінерал. Асоціює з казолітом, отенітом, метаотенітом, фосфоруранілітом, різними гідроксидами Урану. Входять до складу окиснених уранових руд.
Родовища ред.
Раджпутан (Індія); Спрус-Пайн (Північна Кароліна, США); Тіно-Пойнт, пров. Онтаріо, рудники Ельдорадо і Фарадей, оз. Велике Ведмеже (Канада); Яхімов (Чехія); Мариньяк, Лашо (Франція); Шинколобве (Конго), Саксонія і Баварія (ФРН), Грантс (штат Нью-Мексико, США) та ін. Від назви хім. елементу урану і грецьк. «фанерос» — явний, чіткий — за присутність цього елемента (M.R.Websky, 1853). Син. — уранотил, ламбертит.
Різновиди ред.
Розрізняють:
- уранофан баріїстий (баріоуранофан) — різновид уранофану з незначним вмістом барію, Ва(ОН)2[(UO2)2(SiO4]•5Н2O. Аналог β-уранофану. Шварцвальд, ФРН),
- β-уранофан (моноклінна модифікація уранофану складу Са[(UO2)2(Si2O7]•6Н2O).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (November 2022) — 2022.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Catalogue of Type Mineral Specimens
- ↑ Handbook of Mineralogy
- ↑ Uranophane on Mindat.org. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 31 грудня 2016.
- ↑ Uranophane on Webmineral. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 31 грудня 2016.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Уранофан // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Уранофан // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.