Уралов Володимир Олександрович
Володимир Олександрович Уралов (нар. 17 травня 1932, Харків, УРСР) — український та радянський інженер-ракетобудівник, Головний конструктор систем управління ракет стратегічного призначення НВО «Електроприлад» (Хартрон).
| Уралов Володимир Олександрович | |
|---|---|
| Народився |
17 травня 1932 (91 рік) Харків, Українська СРР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | astronautical engineer |
| Alma mater | НТУ «ХПІ» |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
У 1957 році закінчив Харківський політехнічний інститут[1], з цього ж року розпочав роботу на харківському заводі ім. Т. Г. Шевченка. Після створення ОКБ-692 (нині ПАТ «Хартрон») прийшов на підприємство на посаду старшого техніка. Брав участь у створенні бойових ракетних комплексів стратегічного призначення. З 1971 року — заступник головного конструктора, з 1974 року — головний конструктор напрямку, з 1983 року — Головний конструктор систем управління ракет стратегічного призначення. Був головним конструктором систем керування ракет 15А30 (SS-19 Mod.1 Stiletto), 15А35 (SS-19 Mod.2 Stiletto) і 15А18М (SS-18 Mod.3 Satan), які досі стоять на озброєнні в Російської Федерації, а також міжконтинентальної крилатої ракети 3М-25 «Метеорит» для старту з підводних човнів, літаків ТУ-95МС і наземних пускових установок, яка оснащувалася системою наведення по цифровій радіолокаційній карті місцевості, не взятої на озброєння через розпад СРСР.
Брав участь у бойових діях під час Радянсько-німецької війни як вихованець 70-го батальйону 14 штурмової бригади 2-го Українського фронту. Нагороджений Орденом Вітчизняної війни і Орденом «За мужність» III ступеня, багатьма медалями.
Лауреат Ленінської премії (1976), Лауреат Державної премії СРСР (1989)[2]. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблестный труд», а за успішне виконання космічних програм — медалями імені академіка Янгеля та імені академіка Челомея, відзнаками Федерації космонавтики та іншими урядовими нагородами СРСР.[3]
Примітки ред.
- ↑ Видатні випускники Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ Хартрон / Хроніка основних подій. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ С дипломом Харьковского политехнического [Архівовано 12 січня 2019 у Wayback Machine.] / Публикация подготовлена по материалам музея НТУ «ХПИ» // Політехнік. — 2005. — 17 лютого. — № 3 — 4. (рос.)
Посилання ред.
- Горелова С., Ларин А. Выпускники ХПИ в ракетно-космической отрасли [Архівовано 12 січня 2019 у Wayback Machine.] // Політехнік. — 2016. — 15 квітня. — № 8. (рос.)