Університет-то я закінчив…
Університет-то я закінчив… (яп. 大学は出たけれど, Daigaku wa detakeredo) — японський фільм 1929 року, знятий режисером Одзу Ясудзіро. Наразі фільм втрачено, за винятком уривка тривалістю приблизно 10 хвилин.[1]
Університет-то я закінчив… | |
|---|---|
.jpg) | |
| Жанр | німе кіно |
| Режисер | Одзу Ясудзіро |
| Сценарист | Hiroshi Shimizud |
| У головних ролях |
Танака Кінуйо і Kenji Kimurad |
| Оператор | Hideo Shigeharad |
| Кінокомпанія | Shochiku |
| Дистриб'ютор | Shochiku |
| Тривалість | 70 хв. |
| Країна |
.svg){kind=small} Японія |
| IMDb | ID 0019796 |
 Університет-то я закінчив… у Вікісховищі | |
Хіроші Шімізу друг і колега Одзу, який був співавтором сценарію, спочатку мав би бути режисером фільму.[2] Танака Кінуйо дружина Шіміза, зіграла у фільмі головну роль.[2]
Сюжет
ред.Тецуо Номото, який здобув вищу освіту, йде влаштовуватися на роботу. Однак у фірмі, яку він відвідав, йому відмовляють у кваліфікованій роботі, пропонуючи лише місце адміністратора на вході. Це нижче його гідності, і ображений Тецуо йде, відмовившись від роботи. Вдома чекають гості — приїхали мати і його наречена Матіко. Він приховав від них своє безробітне становище, сказавши, що влаштувався на гарну роботу.[1][3]
Після того, як він одружується з Матіко, він змушений зізнатися їй, що він безробітний. Матіко влаштовується на роботу в бар, де прислуговує за столиками. Тецуо поміркувавши, наважується піти і погодитися на ту пропозицію працювати адміністратором, від якої спочатку відмовився, але замість цього йому пропонують більш оплачувану посаду.[1]
Фільмування
ред.Як реквізит у фільмі використано постер з німої комедії Гарольда Ллойда «Гонщик». Один з візуальних ляпів у фільмі відбувається, коли чоловік вибачається перед дружиною і раптом б'є її по голові, але потім виявляється, що він вбивав комара.[4]
Сприйняття
ред.За словами Дональда Річі, фільм Одзу «На іспиті-то я провалився…» 1930 року був частково заснований на цьому фільмі.[1] На думку Девіда Бордвелла, наступний фільм «На іспиті-то я провалився…» представляє протилежну ситуацію до цієї стрічки, оскільки головний герой не закінчує навчання і тому не стикається з безробіттям.[1] Обидва фільми відображають тему, яка проходить через кілька фільмів Одзу того періоду — безробіття серед молоді в тогочасній Японії.[1]
Івасакі Акіра описав фільми Одзу, починаючи з цього фільму і до «Народитися-то я народився…», як такі, що «більш безпосередньо зображують психологічну депресію „темного періоду“, ніж будь-які інші фільми».[5] Критик Кінема Дзюмпо поскаржився, що грайливість фільму була «шокуючою» і що щасливий кінець відволікає від соціального послання.[1]
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж David Bordwell (1988). Ozu and the Poetics of Cinema. Princeton University Press. с. 10, 34—35, 64, 152, 193—194, 202. ISBN 0851701582.
- ↑ а б Sharp, Jasper (2011). Historical Dictionary of Japanese Cinema. Scarecrow Press. с. 196, 214, 240. ISBN 9780810875418.
- ↑ I Graduated But…, 1929. Strictly Film School. Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Cousins, Mark (2012). The Story of Film. Pavilion Books. ISBN 9781909108141.
- ↑ Miyao, Daisuke (2013). The Aesthetics of Shadow: Lighting and Japanese Cinema. Duke University Press. с. 163. ISBN 9780822399667.
Посилання
ред.- Daigaku wa detakeredo на сайті IMDb (англ.)