Ульріх Василій Корнилович
Василь Корнилович Ульріх (нім. Wilhelm Otto Cornelius Alexander von Ulrich (повне ім'я: Вільгельм Отто Корнеліус Олександр Ульріх), 1810–1891) — Естляндський губернатор, генерал від інфантерії.
| Василій Корнилович Ульріх нім. Wilhelm Otto Cornelius Alexander von Ulrich | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Губернатор: | Естляндской губернії | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Попередник: | Грюневальдт Іван Єгорович | |||||||||||
| Спадкоємець: | Галкін-Враской Михайло Миколайович | |||||||||||
| Народження: | 19 жовтня 1810[1] | |||||||||||
| Смерть: | 16 жовтня 1891[1] (80 років) | |||||||||||
| Батько: | Q125501155? | |||||||||||
| Мати: | Q125501259? | |||||||||||
| Військова служба | ||||||||||||
| Роки служби: | 1829–1890 | |||||||||||
| Приналежність: |  Російська імперія
| |||||||||||
| Рід військ: | військовий інженер, Генеральний штаб | |||||||||||
| Звання: |  Генерал від інфантерії
| |||||||||||
| Битви: | Угорська компанія 1849 | |||||||||||
| Нагороди: |
| |||||||||||
Біографія ред.
Василь Корнилович[2]. Ульріх народився 19 жовтня 1810 року в старовинній дворянській родині і був сином капітана Корнелія Едуарда Ульріха. Здобувши освіту в Головному інженерному училищі (1829 рік) і Офіцерських класах цього училища (1831 рік), спочатку служив в інженерних військах (в офіцери проведений 6 грудня 1829), а потім у Генеральному штабі[3].
За відмінність в Угорській компанії 1849 був нагороджений золотою шпагою з написом «За хоробрість». У 1845 році проведений в підполковники, 9 червня 1849 року — в полковники, а в наступному році нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня за 25 років бездоганну службу в офіцерських чинах.
На 1852 рік помічник начальника тріангуляції Царства Польського. У 1855–1858 роках обіймав посаду інспектора межування казенних земель в Департаменті сільського господарства Міністерства державного майна та 26 серпня 1856 року в день коронації Олександра II був переведений в генерал-майор і зі старшинством по маніфесту 18 лютого 1762 року (згодом встановлено з 7 квітня 1857 року).
27 грудня 1858 призначений виконуючим обов'язки Естляндського цивільного губернатора, 23 червня 1859 затверджений у займаній посаді. Залишався на посту губернатора до 1868 року (у 1865 році з найменування посади виключено слово «цивільний») і 30 серпня 1864 року був проведений в генерал-лейтенанти. 10 жовтня 1868 звільнений з посади губернатора з зарахуванням до Міністерству внутрішніх справ і залишився в Генеральному штабі; в 1885 році переведено в запас.
В остаточну відставку 79-річний Ульріх вийшов тільки 29 червня 1890 року, коли Найвищим наказом про чини військових був переведений в генерали від інфантерії зі звільненням від служби з мундиром і пенсією. Рік потому, 16 жовтня 1891 року, він помер, не доживши 3 днів до 81-річчя.
Старший брат Василя Корниловича інженер-генерал Ромео Корнільевіч Ульріх був комендантом Брест-Литовської фортеці і Варшавської Олександрівської цитаделі.
Нагороди ред.
Ульріх мав відзнаку за L років бездоганну службу (1884 рік) і був нагороджений багатьма орденами, в їх числі:
- Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (1833 рік)
- Орден Святої Анни 3-го ступеня з бантом (1843 рік)
- Орден Святого Володимира 4-го ступеня з бантом (1846 рік)
- Орден Святої Анни 2-го ступеня (1848 рік; Імператорська корона до цього ордену завітала в 1849 році)
- Золота шпага з написом «За хоробрість» (1 жовтня 1849 року)
- Орден Святого Георгія 4-го ступеня (26 листопада 1850 року, № 8402 по Кавалерський списку Григоровича — Степанова)
- Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1851 рік)
- Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1860 рік)
- Орден Святої Анни 1-го ступеня з мечами (1867 рік)
Іноземні:
- Австрійський командорський хрест ордена Леопольда (1851 рік)
- Прусський орден Червоного орла 2-го ступеня (1854 рік)
Примітки ред.
- ↑ а б BBLD - Baltisches biografisches Lexikon digital — 2012.
- ↑ У списках по старшинству вказувався по батькові «Корнилович», тоді як його старший брат Ромео користувався варіантом «Корнильєвич» (Корнілієвич)
- ↑ У Імператорської військової академії не навчався.
Посилання ред.
- Волков С. В. Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів і адміралів від Петра I до Миколи II. Т. 2. Л — Я. — М., 2009. — С. 618–619. — ISBN 978-5-9524-4167-5
- Губернії Російської імперії. Історія та керівники. 1708–1917. — М., 2003. — С. 333. — ISBN 5-8129-0071-X
- Ісмаїлов Е. Е. Золота зброя з написом «За хоробрість». Списки кавалерів 1788–1913. — М., 2007. — С. 225.
- Список полковникам по старшинству. Виправлено по 17 лютого 1856 року. — СПб., 1856. — С. 109.
- Список генералам за старшинством. 1857 рік. — СПб., 1857. — С. 515. Те ж. Виправлено по 1 січня 1885 року. — СПб., 1885. — С.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |