Узляу
Узляу (башк. өзләү, тамаҡ-ҡурай, сх. башк. һоҙҙау, ҡайҙау) — горловий спів у башкирів, національний стиль, споріднений з горловим співом інших тюркських і монгольських народів. Єдина традиція горлового співу серед тюрків, які сповідують іслам. Інші локальні назви узляу: хоздау, кайдау, тамак-курай.
Види
ред.Існує узляу двох видів:
Сольний узляу, в свою чергу, поділяється на три різновиди:
- Кара-узляу або Тюбен-узляу — «темний» або низький горловий спів.
- Югари-узляу — високий горловий спів.
- Бала-узляу або Катин-узляу — дитячий або жіночий горловий спів.
Також існує думка, що терміном «узляу» в старовину називали вид виконання горлового співу на високих тонах, з акцентом на звуки «О» і «З», а «һоздау» або «һозлау» — для позначення так званого «середнього» горлового співу, де, крім високого свисту «О» і «З», також звучить бурдонний «Һ».
Репертуар
ред.Способом узляу виконуються різного роду самостійні твори: наспіви узун-кюй, маршові і танцювальні мелодії, звуконаслідувальні мотиви. Також узляу використовується як доповнення до пісень, при виконанні епосів, сказань, кубаїрів.
Оволодіння мистецтвом узляу вимагає тривалої підготовки під керівництвом досвідченого виконавця.
Історія
ред.У минулому узляу було широко поширене і мало обрядово-магічну функцію. Видатні майстри узляу в Башкортостані: С. Юлмухаметов, М. Саламатов, Б. Сулейманова. Остання була берегинею стародавнього виду жіночого узляу, що не має аналогів у світі.
Узляу вперше описаний С.Г. Рибаковим в XIX столітті, вивчений і нотований Л.М. Лебединським і Х.С. Іхтісамовим.
На сучасній башкирської сцені узляу використовують відомі кураїсти і горловики Раїс Нізаметдинов, Ільгам Байбулдін, Рінат Рамазанов, Артур Гайсаров, Ішмурат Ільбаков та ін.
Література
ред.- Узляу (тамак-курай) // Ужи — Фидель. — М. : Советская энциклопедия, 1956. — С. 50. — (Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский ; 1949—1958, т. 44).
- Краткая энциклопедия Башкортостана. Научное издательство «Башкирская энциклопедия». Уфа, 2006.
- Ихтисамов Х. С. Башҡорт өзләүе //Ағиҙел. 1982. № 8.
- Ихтисамов Х. С. Заметки о двухголосном пении тюркских и монгольских народов //Музыка народов Азии и Африки. М., 1984.
- Рахимов Р. Г. Башкирская народная инструментальная культура: этноорганологическое исследование. 2-е изд., доп. – Уфа: изд-во БГПУ, 2010. – 188 с. ISBN 5-87978-297-2
- Рахимов Р. Г. Башкирское горловое пение «узляу» в традиционной музыкальной культуре // Музыковедение, 2005.– № 3. – С. 22-26.