Угорсько-хорватська угода
Хорватсько-угорська угода 1868 (хорв. Hrvatsko-ugarska nagodba або просто Nagodba, угор. Horvát–magyar kiegyezés, нім. Kroatisch-Ungarischer Ausgleich) — акт, що визначив становище Хорватії та Славонії у складі угорського королівства як частини дуалістичної Австро-Угорської монархії. Затверджена імператором Францом Йосипом 12 листопада 1868 року. Встановила прикритий парламентськими формами режим угорського домінування над Хорватією та Славонією.
| Угорсько-хорватська угода | |
|---|---|
 | |
| Тип | документ |
| Підписано | 1868 |
Угода виходила із принципу неподільності угорського королівства. Хорватія та Славонія посилали до нижньої палати парламенту угорської частини Австро-Угорщини депутатів із числа депутатів Сабору для участі у розгляді справ, що стосувалися їхніх земель, та 2 особи до палати магнатів. Із цих осіб парламент включав 5 людей до складу так званої Угорської делегації для періодичного розгляду загальноімперських проблем. Хорватія та Славонія зберігали автономію внутрішнього управління, юстиції (у тому числі Верховний суд), а також у справах освіти та церкви.
Питання фінансів та економіки були прерогативою уряду Угорського королівства. Закони, що ухвалював Сабор, набирали чинності після затвердження імператором. Офіційною мовою в Хорватії та Славонії визнавалася хорватська, автономна влада належала Сабору, в обранні якого могло брати участь близько 6-7 % дорослого чоловічого населення, і місцевому уряду (Zemaljska vlada) на чолі з баном, що призначався імператором за поданням глави уряду угорського короля — фактичним виконавцем волі правлячих кіл королівства.
В уряді Угорського королівства хорватськими справами відав спеціальний міністр. Право скликання та розпуску Сабору належало імператору. На місцеві витрати Хорватії та Славонії відпускалося 2,2 млн форинтів (з 1873 — 45 % податкових коштів, зібраних у цих землях). Хорватсько-угорська угода викликала активні протести хорватського народу (повстання граничарів у Раковиці в 1871, масові народні виступи в 1883 та ін.). Незважаючи на обмеженість прав, наданих Хорватії та Славонії угодою, габсбурзька влада в період дії угоди (1868—1918) неодноразово порушувала її.
29 жовтня 1918 хорватський Сабор оголосив про розрив угоди у зв'язку з виходом Хорватії з Австро-Угорщини та приєднання до Держави словенців, хорватів та сербів.
Див. також ред.
Посилання ред.
- Публ.: Угорсько-Хорватська угода 1868, СПБ, 1910;
- Nagodba. Svi zakoni o Nagodbi, Zagreb, 1906.
- Хрестиh Ст., Хрватско-угарска нагодба 1868. године, Београд, 1969.