Вікіпедія

Т-80У

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2017)

Т-80У (Індекс ГАБТУ — Об'єкт 219АС) — основний бойовий танк сімейства Т-80. Прийнятий на озброєння в 1985 році. Встановлені: комплекс керованого озброєння (ПТКР) 9ДО119 «Рефлекс» і комплекс керування зброєю 1А45 «Іртиш» (лазерний приціл-далекомір 1Г46, електронний балістичний обчислювач, стабілізатор 2Е42, ПРНК ТПН-4С, комбінований нічний приціл ТПН-4 «Буран-ПА»), гармата 2А46М-1, система запуску димових гранат 902Б «Туча», ППО 3ЕЦ13 «Іній», нова комбінована броня з вбудованою динамічним захистом; з 1990 року встановлювався двигун ГТД-1250 (1250 к.с.) і комплекс керованого озброєння 9К119М «Інвар». Бойова маса танку складає 46 т.

Т-80У
Зображення
CMNS: Т-80У у Вікісховищі
Танк Т-80У

Історія ред.

СРСР ред.

З виходом на пенсію головного конструктора ХКБМ Олександра Морозова в травні 1976, Устинов вирішив ще більше уніфікувати виробництво танків. На той момент харківські конструктори саме працювали над «Об'єктом 476» (або «Виріб 9А»), який був суттєво модернізованим Т-64Б з новою баштою та системою керування вогнем 1А45 з прицілом 1Г46. Ця модифікація також мала нове покоління комбінованої броні. На той момент НДІ сталі мав два нових варіанти такого захисту: броня з «відбивними пластинами»[ориг. 1] для Т-72Б і з «комірчастим наповнювачем»[ориг. 2] для «Об'єкта 476», остання була дорожчою та сучаснішою.[1]

Суть полягала в тому, щоб цю нову башту поставити на шасі Т-80Б, після чого виготовляти в Харкові замість Т-64Б саме цей варіант, названий «Об'єкт 219А» або «Ольха». Таким чином, новий головний конструктор ХКБМ Микола Шомін відповідав за баштову частину танка з озброєнням, а ЛКЗ під керівництвом Миколи Попова відповідав за проєкт у цілому. На 1982 Об'єкт 219А був придатний до випуску в Харкові, але поява нових танкових керованих ракет і динамічного захисту відклали його.[1]

Для інтеграції нового форсованого двигуна ГТД-1000Ф, новітньої ракети «Рефлекс» і приціла 1Г46 було створено «Об'єкт 219В». Деякі з 219А та 219В навіть отримали «Контакт-1». Ці дослідні зразки також знані як «Т-80А», однак, така назва є хибною, оскільки танк ніколи не надходив на озброєння.[1]

Динамічний захист «Контакт-1», який на той момент почали встановлювати на танки, не був популярним серед військових через те, що додавав 1,2 тонни до ваги танка. Також він захищав лише від кумулятивних боєприпасів, але не від БОПСів, які набули поширення на західних танках. СРСР отримав захоплені ізраїльські 105-мм підкаліберні снаряди M111 і випробування показали, що цей боєприпас пробиває в лоб Т-72 і Т-80. Для цього на верхню лобову деталь Т-80Б додали 20-мм лист броні, а НДІ сталі пришвидшив розробку динамічного захисту наступного покоління, здатного протистояти підкаліберним снарядам. На відміну, від свого попередника, «Контакт-5» покладався на достатньо товсті метальні пластини. Цей захист був вбудованим і встановлювався на заводі у спеціально розроблені конструкції.[1]

Напрацювання «об'єктів» 219А та 219В разом з «Контактом-5» лягли в основу нового зразка «Об'єкт 219АС». Він був готовий 1983 та прийнятий 1985 року на озброєння як Т-80У та пішов у серійне виробництво 1987 в Омську.[1]

Т-80У був найкращим радянським танком, але це обійшлось дорого: Т-80У коштував 824 000 рублів проти 280 000 за Т-72Б. При цьому дослідження ВНДІ «Трансмаш» показали, що бойова ефективність Т-80У переважала Т-72Б лише на 10%.[1]

Росія ред.

Цей розділ потребує доповнення.

Модифікації ред.

  • Т-80УК — поч.1990-х рр. Серійний командирський варіант Т-80У. Встановлені: система «Штора-1», тепловізор «Агава-2» (не на всіх), новий датчик параметрів атмосфери, радіостанції Р-163У и Р-163К, навігаційна система ТНА-4, система дистанційного підриву осколково-фугасних снарядів, автономна енергоустановка АБ-1-П28.
  • Т-80УМ (Об'єкт 219АС-М) — 1992 р. Модернізований варіант Т-80У (тепловізор «Агава-2», радіопоглинаюче покриття, радіостанція Р-163-50У).
    • Т-80АТ — варіант глибокої модернізації Т-80УМ (двигун ГТД-1250Г, гармата 2А46М-4, вбудований ДЗ «Кактус», зварна башта нової конструкції з АЗ в кормовій ніші, нова СУВ з тепловізором, комплектом датчиків, супутникової навігації, танкової ІУС, система «Айнет»).
    • Т-80УЕ — 1995 р. Варіант Т-80УМ, розроблений спеціально для грецького тендеру; встановлені гідрооб'ємна передача та нові органи управління.
    • Т-80УМ-1 «Барс»(Об'єкт 219АС-М1) — 1997 р. Варіант Т-80УМ з комплексом активного захисту «Арена-е»; встановлений двигун ГТД-1250Г, гармата 2А46М-4, додатково обладнаний такими системами і комплексами: «Штора-1», «Велиж», ТВН-5, Р-163-50У, Р-163УП, системою кондиціювання повітря.
  • Т-80У(мод.) 2001 р — модернізований варіант Т-80У, обладнаний гарматою 2А46М-4; удосконалений приціл 1Г46М, танкова ІУС 1В558, приціл командира ТО1-К04, стабілізатор 2Э42М, система заміру параметрів атмосфери Т04В-8, система 1еЦ29, теплоізольований МТВ, кондиціонер.
  • Т-80УЕ-1(Об'єкт 219АС-1) — модернізація Т-80БВ. Включає встановлення башти від утилізованих танків Т-80УД (аналогічна Т-80У), удосконалена СУВ 1А45-1, газотурбінний двигун ВМД-1250 потужністю 1250 л. с. , повітрозабірний пристрій, що дозволяє долати без підготовки брід глибиною до 1,8 м, автономний енергоагрегат потужністю 18 кВт тепловізор «Пліса» та засоби зв'язку Р-168, пристрій введення поправок УВП 1В216М для 15 типів балістик, вбудований динамічний захист Контакт-5, заходи щодо зменшення витрат палива[2][3].
  • Т-80УА (пізніше 2001 р., до 2009 р.) — варіант єдиної модернізації всіх випущених до Т-80У танків Т-80, що стоять на озброєнні ЗС Росії. Розроблений КБ ОЗТМ. Модернізація за устаткуванням до рівня Т-80УМ1 із встановленням нічного тепловізійного прицілу з оптико-електронним перетворювачем третього покоління.
  • Т-80УМ-2 — дослідний варіант Т-80У з установкою комплексу активного захисту «Дрозд».[4]
  • «Чорний орел» — об'єкт 640. 1999 р. Прототип перспективного танку на базі подовженого шасі Т-80У, ходовий макет демонструвався вперше в 1997 р. Обладнаний посиленим комбінованим та вбудованим динамічним захистом корпусу та башти, КАЗ «Дрозд-м», зварна башта має нову конструкцію з АЗ подовжнього типу в кормовій ніші, автоматизована СУВ включає комбіновані панорамні приціли командира та навідника. Припускалось обладнання танку 152-мм гарматою та 1500-сильним газотурбінним двигуном; бойова маса 48 т.

Характеристики ред.

  • Вага — 46 т.
  • Екіпаж — 3 осіб
  • Гармата: 125-мм гладкоствольна
  • Скорострільність гармати: 8 пострілів/хв
  • Боєкомплект, постр: 45
  • Заряджання: автоматичне
  • Двохплощинний стабілізатор
  • Керована ракета 9М119 з керуванням за променем лазера
  • Кулемети: один 12,7-мм НСВТ, один 7,62-мм ПКТ
  • Двигун: ГТД, потужність 1250 к.с. (919 КВт)
  • Швидкість — 70 км/год
  • Запас ходу — 335 км
  • Захист від ЗМУ
  • Вбудований динамічний захист

Примітки ред.

  1. ↑ рос. броня с отражающими пластинами
  2. ↑ рос. броня с ячеистым наполнителем
  1. ↑ а б в г д е Zaloga, 2009, с. 19–25.
  2. ↑ bmpd (25 лютого 2012). Последние варианты модернизации Т-80. bmpd. Процитовано 10 лютого 2018.
  3. ↑ УДК 623.438.3(47+57) ББК 68.513 П12 Павлов, Иван Владимирович. П12 Основной танк Т-80. Безмолвное возмездие / Иван Павлов, Михаил Павлов. — Москва : Эксмо : Яуза, 2017. — 208 с. — (Война и мы. Танковая коллекция). ISBN 978-5-699-96731-5
  4. ↑ Росія втратила в Україні танк Т-80У з комплексом "Дрозд". Мілітарний. 21 березня 2022. Архів оригіналу за 29 липня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.

Література ред.

  • Zaloga, Steve (2009). T-80 standard tank: the Soviet army's last armored champion. New Vanguard. Т. 152. Oxford ; New York: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84603-244-8.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Т-80У


  Це незавершена стаття про бронетехніку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Т-80У&oldid=42247405