Тітарчук Володимир Іванович

Тітарчук Володимир Іванович;
	Капітан
Загальна інформація
Народження	8 серпня 1968; Парипси
Смерть	17 жовтня 2014 (46 років); Донецьк, Україна; (мінометний обстріл)
Поховання	Чернігів
Громадянство	Україна
Псевдо	Теща, Іванович
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Танкові війська
Формування	1 ОТБр
Війни / битви	Українські миротворчі місії в Африці; Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт;
Нагороди та відзнаки
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Володи́мир Іва́нович Тітарчу́к (8 серпня 1968, Парипси, Житомирська область — 17 жовтня 2014, Донецький міжнародний аеропорт) — капітан Збройних сил України, танкіст 1-ї окремої танкової бригади. Учасник російсько-української війни, загинув у боях за Донецький аеропорт. Один із «кіборгів».

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тітарчук.

Життєпис ред.

Його дід і батько були танкістами, Володимир учився в Північній Осетії, у військовому училищі. Навчання закінчив у Харкові — розвідник і танкіст. Брав участь у миротворчих операціях — країни Африки. У 1990-х роках потрапив під скорочення. Проживав у Менському районі. Працював дільничним міліціонером, через принциповість мав постійні конфлікти з кримінальним середовищем, криміналітет його «замовив», Тітарчука сильно побили. Дістав інвалідність, займався фермерством.

Російсько-українська війна ред.

Докладніше: Російська збройна агресія проти України (з 2014) та Війна на сході України

Пішов добровольцем у військо 31 березня 2014-го. Служив у 5-й роті 2-го танкового батальйону 1-ї окремої танкової бригади. Був поранений у липні, приїздив додому в 10-денну відпустку.

Воював у Донецькому аеропорту. Називали його Івановичем або «тещею» — постійно нагадував молодим бійцям, щоби ховалися від обстрілів. Щодня на Т-64 «кіборгам» довозив в аеропорт набої, на броні евакуював поранених, відганяв пострілами терористів від терміналів. Важкопоранений під час одного з мінометних обстрілів проросійськими бойовиками. Поранених привезли в лікарню міста Красноармійськ, Тітарчук був непритомний. Другого дня його та ще кількох важкопоранених відправили на вертольоті в Дніпропетровськ, там прооперували. 17 жовтня о 6-й ранку «Іванович» помер.

Похований у Чернігові з військовими почестями та громадянською панахидою.^[1] Вдома залишилися вдова Юлія, син-третьокласник Едуард, брат Михайло.

Могила Володимира Тітарчука. Кладовище Яцево. Жовтень 2018

Нагороди ред.

21 жовтня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).^[2]
нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)
30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»^[3].

Див. також ред.

Примітки ред.

Джерела ред.

Останній день у зоні АТО Володимира Тітарчука
Капітан Тітарчук помер від поранень(рос.)
Командир танка Володимир Тітарчук: «Моє місце там. Молоді гинуть, я ж хоч трохи пожив»(рос.)
Тітарчук Володимир Іванович // cg.gov.ua
Тітарчук Володимир Іванович // Книга пам'яті полеглих за Україну
Пост у Facebook // 93 ОМБр, 15 листопада 2018

[1] У Чернігові провели в останню путь танкіста «кіборгів» Івановича

[2] Указ Президента

[3] На сесії обласної ради вшанували пам'ять Анатолія Мельника та земляків, які удостоєні Почесної відзнаки «За мужність і вірність Україні» (посмертно)

[1]

[2]

[3]