Турач світлобровий
| Турач світлобровий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Scleroptila streptophora (Ogilvie-Grant, 1891) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Francolinus streptophorus Scleroptila streptophorus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тура́ч світлобровий[2] (Scleroptila streptophora) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae)[3]. Мешкає в Центральній Африці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 33 см. У дорослого самця тім'я і потилиця темно-коричнювато-сірі, над очима довгі білі "брови". Обличчя і боки шиї руді, горло біле. Верхня частина грудей і нижня частина шиї білі, поцятковані чорними смугами, які утворюють смугастий "комірець". ижня частина тіла охриста, на боках темно-коричневі смуги. Верхня частина тіла і спина сірувато-коричневі, поцятковані вузькими охристими смужками. Хвіст сіро-буруватий. Дзьоб чорний, хнизу біля основи на ньому світло-жовтувата пляма. Лапи світло-жовті, шпори невеликі. Забарвлення самців і самиць подібне.
Поширення і екологія ред.
Світлоброві турачі мешкають в західній Уганді, Руанді, Бурунді, південно-західній Кенії, північно-західній Танзанії, а також в центральному Камеруні. Вони живуть на кам'янистих гірських схилах, порослих чагарниками та на гірських луках. Зустрічаються на висоті від 600 до 1800 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Світлоброві турачі зустрічаються парами або невеликими зграйками, найбільш активні рано вранці. Живляться насінням, ягодами і молодими пагонами, а також комахами, їх личинками та іншими безхребетними. Імовірно, є моногамними. В кладці 4-5 сірих яєць, іноді поцяткованих темними плямками. Гніздування відувається під час сухого сезону або на початку сезону дощів.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція світлобрових турачів становить від 6 до 15 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Scleroptila streptophora.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 лютого 2022.
Джерела ред.
- P. J. K. McGowan: Family Phasianidae (Pheasants and Partridges). W: Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal: Handbook of the Birds of the World. Cz. 2: New World Vultures to Guineafowl. Barcelona: Lynx Edicions, 1994, s. 493. ISBN 84-87334-15-6.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |