Тульська область

Ту́льська о́бласть (рос. Ту́льская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Центрального федерального округу.

Тульська область
рос. Тульская область
Прапор Тульської області Герб Тульської області
Країна	Росія
Фед. округ	Центральний
Адмін. центр	Тула
Глава	Олексій Дюмін
Дата утворення	26 вересня 1937
Оф. вебсайт	tularegion.ru
Географія
Координати	53°55′ пн. ш. 37°35′ сх. д.
Площа	25 679 км² (73-я)
• внутр. вод	0,06 %
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність	1 550 279 (01.01.2011) (26-а) (2011)
Густота	60,4 осіб/км²
Економіка
Економ. район	Центральний
Коди
ISO 3166-2	RU-TUL
ЗКАТО	70
Суб'єкта РФ	71
Телефонний	(+7)487
Карти
Тульська область у Вікісховищі

Адміністративний центр — місто Тула.

Межує на півночі й північному сході — з Московською, на сході — з Рязанською, на південному сході й півдні — з Липецькою, на півдні й південному заході — з Орловською, на заході й північному заході — з Калузькою областями. Утворено 26 вересня 1937 року.

Географія

Область розташована в центрі Східно-Європейської рівнини, займаючи північно-східну частину Середнеруської височини (висоти до 293 м), в межах степової і лісостепової зон. Протяжність території області з півночі на південь — 200 км, із заходу на схід — 190 км.

Рельєф

За характером поверхні є малогорбистою рівниною, перетнутою долинами річок, балками і ярами. Зустрічаються карстові форми рельєфу — провальні вирви, улоговини, підземні порожнечі, печери (поблизу Веньова) з довгими ходами, красивими високими гротами, покритими кальцитовими натіканнями. Верхня точка поверхні — 293 метри перебуває в селі Раєво Тепло-Огарьовського району, найнижча природна точка — 108 метрів — розташована на березі річки Ока на межі з Московською областю.

Корисні копалини

У межах області зосереджене близько половини родовищ Підмосковного вугільного басейну, оцінюваних в 1,5 млрд т (родовища у поселень Агєєвське, Смородинське, Донський, Щокіно й Веньов).

Виявлене більш 20 родовищ стронцієвих руд із загальними прогнозними ресурсами ок. 200 млн т.

На південно-заході великі родовища торфу. Значні поклади різних будівельних матеріалів, особливо вапняків, розробки яких ведуться з XIV–XV століть, а також глин, пісків і гіпсу. Є промислові запаси залізної руди, відомі кілька джерел мінеральних вод.

Клімат

Клімат помірно континентальний, характеризується помірно холодною зимою і теплим літом. Середньорічна температура +5 °C (стандартне відхилення 11 °C), середня температура січня —10 °C, липня +20 °C. Тривалість періоду з позитивними температурами становить 220—225 днів. Річна кількість опадів змінюється від 575 мм на північному заході до 470 мм на південному сході. У безморозний період випадає 70 % опадів (максимум в липні).

У регіоні діють три метеорологічні станції (Тула, Єфремов і Волово) Росгідромету.

Гідрографія

Більшість річок відносяться до басейну Оки — найбільшої і єдиної судноплавної річки області, невелика частина — до басейну Дону. Ока протікає по західній і північно-західній околицях області; основні притоки — Упа, Осетр, Зуша. У східній частині області знаходяться витоки і ділянка верхньої течії річки Дон; його основні притоки — Непрядва і Красива Меча. Основні водоймища: Пронське, Шатське, Черепетське, Щокінське й Любовське. Через особливість рельєфу регіону відзначається недостатня забезпеченість водою найбільших міст.

Ґрунти

Ґрунти на північному заході дерново-підзолисті, в центральній частині сірі лісові, на півдні — деградовані і вилужені чорноземи.

Рослінність

Ліси займають близько 3,37 тис. км² (14 % території); 2,91 тис. км² лісів становлять державний лісовий фонд, виконуючи санітарно-оздоровчі функції. Найбільш заліснений північний захід області. Ліси в основному листові (дуб, береза, осика тощо). По межі з лісостепом проходить смуга широколистих лісів (діброви з липою, кленом, ясеном, ільмом і ін.). У XVI—XVII століттях вони служили захистом південних меж Російської держави і знаходилися під особливою охороною.

Для експлуатації придатне 8 млн м³ деревини. Розрахункова лісосіка використовується на 70-80 %.

Тваринний світ

На території області водяться вовк, лисиця руда, лось, свиня дика, видра річкова, тхір лісовий, заєць сірий, вивірка лісова, ховрах крапчастий і інші види тварин. З птахів найпоширеніші граки, шпаки, ластівки, стрижі, горобці, витчи, кулики; з риб — плітка, окунь, лящ, щука, минь.

Екологія

Область постраждала в результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС, в результаті радіоактивних опадів деякі землі були заражені і стали непридатними до використання для сільського господарства. За деякими даними, в місті Плавські досі зберігається підвищений радіаційний фон близько 20 мікрорентген в годину.

Вогнищами підвищених концентрацій забруднюючих речовин є промислові міста, особливо: Алексин, Тула, Щокіно, Новомосковськ, Узлова й Кимовськ.

Історія

В VII столітті на територію, що включає і сучасну Тульську область, прийшло слов'янське плем'я в'ятичів. В'ятичі платили данину хозарам, пізніше (з 986) — київським князям. У період феодальної роздробленості тульські землі увійшли до складу Чернігівського, потім Рязанського князівств, а частково були приєднані до Литви.

Перша згадка про Тулу датована до 1146 роком.

У 1380 в південно-східній частині сучасної області, при впадінні річки Непрядви до Дону, відбулася історична Куликовська битва.

У 1503 тульських землі були приєднані до Московського князівства.

У XVI — XVII століттях Тула була важливим укріпленим пунктом на південній околиці Московської держави. На тульській землі проходила прикордонна Засічна лінія і знаходилися міста-фортеці.

Промисловий розвиток краю почався в XVII столітті. У 1696 тульський коваль Микита Демидов у гирла річки Тулиці побудував перші домни і молотові майстерні, які дали початок розвитку ковальської справи в Тулі. Місто стало одним з центрів московітської металургії і металообробки. У 1712 указом Петра Першого в Тулі заснований Державний збройовий завод, що постачав першокласну зброю для московітської армії.

9 березня 1777 утворена Тульська губернія. Організацією губернії зайнявся калузький намісник Кречетников.

19 вересня 1777 утворено Тульське намісництво. У 1796 намісництво скасовано, але губернія збереглася. У цей час в Тулі отримали розвиток виробництва самоварів, пряників, гармонік. З пуском в експлуатацію в 1855 Мальовської копи (на південь від Богородицька) в губернії починається постійний видобуток вугілля Підмосковного басейну — найстаршого вуглепромислового району Росії, родовища якого були відкриті ще в 1722 кріпосними селянами І. Палициним і М. Титовим. Розвитку промисловості в краю сприяло будівництво залізниць Москва—Курськ в 1864–1868 і Сизрань—Вязьма в 1870–1874.

У 1937 утворена Тульська область. У роки Німецько-радянської війни на території області йшли жорстокі бої з нацистськими загарбниками. За мужність і стійкість, проявлені захисниками Тули при героїчній обороні міста, що зіграла важливу роль у розгромі ворожих військ під Москвою, Тула удостоєна почесного звання «Місто-герой».

Тульський обласний комітет ВКП(б)—КПРС очолювали: Жаворонков Василь Гаврилович (1938—1943), Чмутов Микола Іванович (1943—1948), Шалков Іван Андрійович (1948—1952), Недосєкін Віктор Іванович (1952—1953), Гусаров Микола Іванович (1953—1955), Хворостухін Олексій Іванович (1955—1960), Чуканов Олімп Іванович (1960—1961, промисловий у 1963—1964), Юнак Іван Харитонович (1961—1985, сільський у 1963—1964), Литвинцев Юрій Іванович (1985—1990), Костюрін Олексій Іванович (1990—1991).

У післявоєнні роки в Тульській області подальший розвиток отримали машинобудівна, хімічна, металургійна, вугільна промисловість, виникли науково-дослідні інститути та конструкторські бюро.

Населення

Населення області — 1580,5 тис. осіб (2006). Густота населения: 61,5 осіб/км², питома вага міського населення: 80,0 % (2006).

Населення практично мононаціональне: більшість росіяни.

Народ	Чисельність, 2002, тис.	%
Росіяни	1595,6	94 %
Українці	22,3	1,3 %
Татари	9,0	0,5 %
Вірмени	6,5	0,4 %
Білоруси	6,0	0,4 %
Німці	4,7	0,3 %
Азербайджанці	4,5	0,3 %
Цигани	3,8	0,2 %
Грузини	1,9	0,1 %
Молдовани	1,7	0,1 %
Євреї	1,3	менш 0,1 %
Мордва	1,2	менш 0,1 %
Чуваші	1,1	менш 0,1 %
показані народи з кількістю понад 1000 осіб

Адміністративний поділ

Муніципальні утворення

З 2006 року в Тульській області існує 179 муніципальних утворів, з них:

• 3 міських округи
• 23 муніципальних райони
• 41 міське поселення
• 112 сільських поселень

В 2005 році у Новомосковську й Новомосковському районі пройшов референдум про наділення Новомосковська статусом міського округу, однак населення району проголосувало проти.

Міські округи:

• Тула
• Донський
• Новогуровський

Муніципальні райони:

• Алексінський район
• Арсеньєвський район
• Бєльовський район
• Богородицький район
• Веньовський район
• Воловський район
• Дубенський район
• Єфремовський район
• Заоцький район
• Кам'янський район
• Кимовський район
• Кирєєвський район
• Куркинський район
• Ленінський район
• Новомосковський район
• Одоєвський район
• Плавський район
• Суворовський район
• Тепло-Огарьовський район
• Узловський район
• Чернський район
• Щокінський район
• Ясногорський район

Населені пункти

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч 2007

Тула 504,0 Кирєєвськ 25,1 Новомосковськ 125,7 Суворов 20,1 Донський 65,8 Ясногорськ 17,6 Алексін 65,7 Плавськ 16,3 Щокіно 59,9 Веньов 15,6 Узлова 56,9 Бєльов 14,8 Єфремов 43,8 Первомайський 10,6 Богородицьк 32,5 Сокольніки 10,4 Кимовськ 29,7 Болохово 10,3

Економіка

У структурі ВВП регіону на 2005 рік (108,7 млрд руб.) виділяються: обробні виробництва — 32,0 %; виробництво й розподіл електроенергії, газу, води — 6,5 %; оптова й роздрібна торгівля, ремонт — 17,3 %; у сільськім господарстві проводиться 8,8 % у транспорті й зв'язку — 8,6 % ВВП.

Промисловість

Структура промислового виробництва на 2002 рік: хімічна галузь — 23 %, машинобудування — 22 %, харчова промисловість — 21 %, чорна металургія — 15 %, електроенергетика — 10 %.

Хімічна й нафтохімічна

Виробництво мінеральних добрив (Щокіно й Новомосковськ), побутової хімії (Новомосковськбитхім-Procter & Gamble), синтетичного каучуку (Єфремов), гумовотехнічних виробів, синтетичних смол і пластичних мас (Узлова), синтетичних барвників, хімічних волокон і ниток (Щокіно).

Машинобудування

Оборонное (КБП, Тульський збройовий завод), сільськогосподарське (Тула, Плавськ), електроніка (Донський і Богородицьк), підйомно-транспортне, гірничо-шахтне й гірничо-рудне (Ясногорськ, Тула), хімічне й нафтохімічне, машинобудування для легкої й харчової промисловості.

Харчова промисловість

Найяскравіший представник — виробник знаменитих пряників — кондитерська фабрика «Ясна Поляна». Великими представниками галузі є: Тульський комбінат хлібопродуктів (борошно й комбікорму), Товарковський (Продімекс) і Куркинський цукрові заводи.

Металургія

Виробництво чорних металів повного циклу (Тула), доменна (Суворов, Тула), порошкова й кольорова металургія (Тула).

Крім того, представлені промисловість будівельних матеріалів (ведеться будівництво цементного заводу потужністю 2 млн т/рік у Новогуровському) і легка (текстильна, швейна) промисловість.

Енергетика

Найбільший об'єкт — Черепетська ДРЕС у м. Суворов електричною потужністю в 1500 МВТ, в 2006 році вироблення склало 3,4 млрд кВт·г електроенергії, відпущено 200,4 тис. Гкал теплової енергії.

Крім того, діють: Щокінська (400 МВТ)і Новомосковська ДРЕС (261 МВТ, 866 Гкал/година), Алексинська (102 МВТ, 215 Гкал/година), Первомайська (105 МВТ, 774 Гкал/година) і Єфремовська (160 МВТ, 720 Гкал/година) ТЕЦ.

Загальні потужності в регіоні — 2528 МВТ, однак середньорічне вироблення близько 6,5 млрд кВт·г і становить тільки половину потреби регіону.

Паливна промисловість

Основана на запасах бурого вугілля, на 2002 рік діяли 3 шахти («Підмосковна» і «Бельковська» у Веньовском, «Васильєвська» у Кирєєвском районі) і 1 розріз «Кимовський». Видобуток в 2001 році склав 1 млн т (в 1980-i показник досягав 25 млн т у рік), що покриває потребу у вихідних енергоресурсах на більш 10 %. На 2006 рік діє програма ліквідації вугільних вироблень, у тому числі шахт Бельковська й Кимовського розрізу.

Баланс котельно-грубного палива на 75 % — природний газ, на 23 % — вугілля (2004).

Поставки енергоресурсів в 1999 році:

• Природний газ — 7,2 млрд м³
• Кам'яне вугілля — 973 тис. т
• Нафтопродукти — 571 тис. т
• Імпорт електроенергії — близько 3 млрд кВт·г

Транспорт

Відстань від Тули до Москви — 193 кілометри.

Транспортна мережа регіону своєю розвиненістю вигідно відрізняється від сусідніх регіонів і з них уступає лише Московській області.

Автомобільний

Автомобільні шляхи федерального значення: М2 «Крим», М4 «Дон», незначна ділянка М6 «Каспій», Калуга — Тула — Михайлов — Рязань, Калуга — Перемишль — Бєльов — Орел. Основні автомобільні вузли — міста Тула, Єфремов, Бєльов і Веньов. На кінець 2001 р. довжина автомобільних шляхів загального користування — 5150 км, з них із твердим покриттям — 98,5 %.

Область має безпересадочні пасажирські зв'язки з Москвою, із центрами Брянської, Воронезької, Тамбовської, Орловської, Курської, Калузької, Липецької, Рязанської областей.

Залізничний

Залізниці: магістральні Москва — Харків — Сімферополь (через Ясногорськ, Тулу, Щокіно й Плавськ), Москва — Донбас (через Веньов, Узлову, Богородицьк і Єфремов), одноколійні тепловозні лінії Сизрань — Вязьма (через Кимовськ, Донський, Тулу й Алексин) і гілка від Тули на Сухиничі (через Суворов), частково закрита лінія Сухиничі — Первомайський (через Бєльов, Арсеньєве, Тепле, Волово й Куркино). Крім того, на околицях Новомосковська густа мережа відомчих ліній до промислових підприємств і вугільним шахтам, названа «Тульським вузлом». Найбільші локомотивні депо в містах Тула, Узлова, Новомосковськ; дрібніші в Алексині, Скуратово, Теплому, Єфремову й Куликовом Полі.

Загальна довжина залізничних ліній становить близько 1 тис. км, із центрів муніципальних районів лише селища Одоєв, Чернь і Архангельське не мають прямого виходу до залізничної мережі.

Щодня між Москвою й Тулою курсує швидкісний пасажирський електропоїзд, час у дорозі 2 години 20 хвилин. А по вихідних, крім того, уведений експрес до селища Чернь, час у дорозі 3 години 25 хвилин.

Водний

Регіон має вихід на річкову мережу європейської частини Росії, у перелік внутрішніх водних шляхів включена річка Ока від Калуги, пристані в місті Алексин у сіл Єгнишевка й Бехово. Основні перевезення на ділянці здійснює ВАТ «порт Серпухов»: туристичні рейси по мальовничих маршрутах Серпухов — Таруса із численними будинками відпочинку, туристичними базами й дитячими таборами; видобуток і перевезення нерудних корисних копалин.

Авіатранспорт

Аеродром «Клоково» (асфальтобетон 1800 м) під Тулою з аеропортовим будинком, занедбаний аеродром «Єфремов» під Єфремовим і кілька аеродромів і майданчиків, у тому числі військових із ґрунтовими ВПП. Інфраструктура аеродромів в основному зруйнована, польоти, крім військово-навчальних, практично не відбуваються.

Енерготранспорт

Тула — значний вузол магістральних газопроводів, через регіон проходять газопроводи: «Ямбург — Тула-2», «Північний Кавказ — Центр», «Тула — Торжок», «Єлець — Серпухов», «Тула — Шостка — Київ», одна з гілок «Нижній Новгород — Центр»), крім селища Пришня велика компресорна станція розміщена в Єфремову («Єлець — Серпухов»). Тільки для внутрішнього споживання в регіон подається близько 7 млрд м³/рік, повний транспорт газу перевищує 13 млрд м³/рік.

Через регіон проходить нафтопродуктопровід Рязанський НПЗ — Орел з відгалуженням на Калугу, що здійснює забезпечення паливом півдня центрально-європейської частини й експортні поставки. Обсяг перекачування через регіон становить більш 4 млн т/рік.

Регіон перетинає магістральна ЛЕП Смоленська АЕС — ПС Михайловська (Рязанська область). З єдиної енергосистеми в область перекидається половина потреби — близько 6,5 млрд кВт·г/рік (еквівалентно близько 2,2 млрд м³ газу, як палива для типовий ТЕС).

Сільське господарство

Сільськогосподарські вгіддя займають 1740 тис. га (2001), або 68 % загальної площі регіону. Рілля займає 1465 тис. га (84 % сільгоспугідь). У структурі посівних площ 54 % припадає на зернові.

Сільське господарство найрозвиненіше в південній лісостеповій частині регіону, тут поширене вирощування зернових (ячмінь, пшениця) і кормових культур, вирощування цукрового буряка, м'ясо-молочне скотарство й свинарство. У північних районах переважає молочно-м'ясне скотарство, вирощування кормових культур і картоплярство. Вогнищами одержали розвиток плодово-ягідне садівництво й овочівництво.

У 2006 році зроблене: молока — 145,9 тис. т; м'яса — 57,8 тис. т; яєць — 523,7 млн шт.; зерна — 819,0 тис. т; цукрового буряка — 316,1 тис. т; картоплі — 739,8 тис. т. У вартісній оцінці виробництво склало 17,8 млрд руб.

Релігія

Основна релігія — православне християнство. Значна частина релігійних організацій належить Тульської й Белевської єпархії Російської Православної Церкви. Серед монастирів можна виділити Богоявленський монастир і Веньов-Нікольський монастир. Із протестантських напрямків християнства діє Церква адвентистів сьомого дня, є навчальний заклад — Заоцький адвентистський університет.

Визначні пам'ятки, рекреація, спорт

Події, якими багата історія тульського краю, знайшли своє віддзеркалення в пам'ятниках старизни, меморіальних спорудах, музейних реліквіях. Це стародавні городища, залишки оборонних споруд засічной межі, архітектура стародавніх російських міст, церков, старовинних садиб, садово-паркові комплекси, Тульський кремль.

Ясна Поляна — місце життя і творчості письменника Льва Толстого. Тут він народився і прожив велику частину свого життя. Тут же, в лісі на краю яру, розташована його могила. У Ясній Поляні були задумані і написані багато з його творів.

За 11 кілометрів на північний захід від міста Суворов, на лівому березі річки Черепеть, розташувався бальнеогрязевий курорт Країнка (заснований в 1847 під назвою Лихвинські Мінеральні води).

Популярні місця туризму також — Куликово поле, Поленово (музей чудового російського художника Поленова), Богородицьк з широко відомим палацово-парковим ансамблем XVII століття. Цікава система підземних ходів Гур'євских каменоломень.

Спорт

Футбольний стадіон Арсенал місткістю 20 048 людей, футбольні клуби Арсенал і Оружейник.

Обласна влада

30 березня 2005 депутати Тульської обласної думи наділили губернаторськими повноваженнями заступника начальника й головного інженера тульського оборонного ГУП «КБ приладобудування» В'ячеслава Дудку (нар. в 1960). На цьому пості він перемінив члена КПРФ Василя Стародубцева, що двічі всенародно обирався главою регіону. Кандидатуру Дудки Володимир Путін вніс у тульський парламент 25 березня.

Його кандидатуру підтримали 37 депутатів (при необхідному мінімумі 25 голосів), один утримався, шестеро були відсутні.

З 2 лютого 2016 року указом Володимира Путіна виконуючим обов'язки губернатора Тульської області призначено Олексія Дюміна. На цій посаді Дюмін змінив Володимира Груздєва, який пішов у відставку з цієї посади за власним бажанням.

Література

• (рос.) Тульская область. Одоевский край. Очерки прошлого и настоящего. — М. : Институт Наследия, 2007. — 386 с.
• (рос.) Энциклопедия городов и районов Тульской области. — Тула : Изда. дом «Пересвет», 2000. — 431 с.

Посилання

• www.region.tula.ru — офіційний сайт адміністрації Тульської області (рос.)
• Тульська область на сайті «Всесвітня географія» [Архівовано 26 травня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Тульська область на сайті «Моє місто» [Архівовано 13 березня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Тульська область у довіднику — каталозі «Уся Росія» (рос.)