Вікіпедія

Трундаєв Євген Валентинович

Євге́н Валенти́нович Трунда́єв (рос. Евгений Валентинович Трундаев, 27 вересня 1986, Зарайськ, Зарайський район, Московська область, РРФСР, СРСР — 15 жовтня 2014, Сміле, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна) — російський офіцер, старший лейтенант, командир протитанкового взводу 1-го мотострілецького батальйону 200-ї окремої Печенгської мотострілецької бригади Західного військового округу. Герой Російської Федерації (2015).

Євген Валентинович Трундаєв
Народження 27 вересня 1986(1986-09-27)
Зарайськ, Московська область, РРФСР, СРСР
Смерть 15 жовтня 2014(2014-10-15) (28 років)
Сміле, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна
Рід військ Збройні Сили Російської Федерації Збройні Сили РФ
Роки служби 2004—2014
Звання  Старший лейтенант
Війни / битви Бої за 32-й блокпост і Війна на сході України
Нагороди
Герой Російської Федерації
Герой Російської Федерації
Орден Мужності
Орден Мужності
Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня
Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня
Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня
Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня
Медаль «За повернення Криму»
Медаль «За повернення Криму»
Медаль «100 років Московському вищому загальновійськовому командному училищу»

Біографія ред.

Євген Валентинович Трундаєв народився 27 вересня 1986 року у Зарайську Московської області[1][2][3]. Батьки — Валентин Петрович і Віра Анатоліївна Трундаєви[4][5]. За національністю — росіянин[2].

Закінчив середню школу в селі Чулки-Соколово[ru] Зарайського району[6][7][2]. У 2004 році вступив до Московського вищого військового командного училища, яке закінчив у 2008 році. Потім проходив військову службу на посаді командира мотострілецького взводу 1-го мотострілецького батальйону 200-ї окремої Печенської мотострілецької бригади Західного військового округу, а в призначений командиром протитанкового взводу[6][3][2][4]. Мав військове звання старшого лейтенанта[8][2].

15 жовтня 2014 року у віці 28 років був поранений у бою та загинув під час виконання службових обов'язків, обставини яких і місце смерті не були розголошені російською владою[6][2][9][10]. 22 жовтня того ж року був похований на Єгорівському цвинтарі в Зарайську. За даними пошуковця Askai,[11] а також Служби безпеки України, Трундаєв був убитий під час боїв за 32-й блокпост поблизу села Сміле Луганської області України[12][10]. У 2015 році інформація про загибель військовослужбовців «у мирний час у період проведення спеціальних операцій» була засекречена указом президента Росії Володимира Путіна[13].

Пов'язані події ред.

За даними СБУ, російські спецслужби мали намір помститися за смерть Трундаєва. У січні 2020 року СБУ затримала колишнього бійця НГУ Юрія Донцова, завербованого ФСБ Росії. За наказом росіян він мав підірвати колишнього українського розвідника Григорія Сиваченка, якого росіяни підозрювали у смерті Трундаєва і кількох військових інструкторів з Росії в боях за 32-й блокпост поблизу села Сміле Луганської області.[10]

Нагороди ред.

  Зовнішні зображення
  Грамота о присвоении Трундаеву звания «Героя России»

Пам'ять ред.

 
Бюст Трундаєва на Алеї слави Московського вищого військового командного училища

У 2016 році на могилі Трундаєва було відкрито пам'ятник[4]. У тому ж році меморіальна дошка була встановлена ​​на будівлі школи в Чулки-Соколово[7]. У 2017 році на Алеї слави Московського вищого військового командного училища було відкрито погруддя Трундаєва[16][3]. Погруддя також було відкрито на базі 200-ї окремої мотострілецької бригади у Печензі[9].

У 2017 році меморіальна дошка була встановлена ​​на Алеї героїв біля районного будинку культури імені В. Леонова в Зарайську[17], а в 2018 році — на будинку Трундаєва в Чулки-Соколово[18][19][20][21]. У 2019 році Трундаєву був присвячений автопробіг по ріці Осетр поблизу Зарайська[22][23]. У 2020 році біля пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам у Зарайську була відкрита Стіна пам'яті, на якій значиться Трундаєв[24][25].

Особисте життя ред.

Був одружений, залишився син.

Примітки ред.

Джерела
  1. ↑ Школа, 2016, с. 3.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Трундаєв Євген Валентинович. Герої країни. Процитовано 1 серпня 2020.
  3. ↑ а б в г д е ж и Юрий Черномор (4 февраля 2018). Аллея героев в Московском ВОКУ. Ассоциация «Группы „Вымпел“». Процитовано 1 серпня 2020.
  4. ↑ а б в Почтили память земляка. Адміністрація міського округу Зарайськ. 10 жовтня 2016. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
  5. ↑ Зарайские ветераны провели урок мужества в лицее №5. Бойове Братерство. 12 грудня 2019. Процитовано 1 серпня 2020.
  6. ↑ а б в г д е Школа, 2016.
  7. ↑ а б Ирина Сорокина (18 октября 2016). В Зарайском районе открыта мемориальная доска в честь Героя России. Общественно-политическая газета «За новую жизнь» Зарайского муниципального района. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
  8. ↑ а б в Школа, 2016, с. 4.
  9. ↑ а б Константин Советов (14 марта 2017). «Золотые Звезды» Заполярья. 25 лет назад в нашей стране было учреждено звание «Герой Российской Федерации». Мурманский вестник. Процитовано 1 серпня 2020.
  10. ↑ а б в Ілля Барабанов, Ольга Івшина, Андрій Сошников (31 липня 2020). Гранітна правда Донбасу та Сирії: про що говорять пам'ятники, коли мовчить держава. BBC Ukrainian. Процитовано 1 серпня 2020.
  11. ↑ Askai707 (21 червня 2016). Russia’s 200th Motorized Infantry Brigade in the Donbass: The Hero of Russia. bellingcat (брит.). Процитовано 3 червня 2023.
  12. ↑ Андрій Цаплієнко (27 січня 2020). російські спецслужби хотіли підірвати українського розвідника. ТСН.Неделя вперше показує і жертву, і кілера Замах на ветерана АТО в Харкові: кілер зробив гучне визнання. РБК-Україна. Процитовано 1 серпня 2020.
  13. ↑ Потери российской армии в мирное время стали гостайной. BBC Russian. 28 мая 2015. Процитовано 15 ноября 2020.
  14. ↑ Случаи присвоения звания Героя России посмертно в 2014—2017 годах. РИА Новости. 17 июля 2017. Процитовано 1 серпня 2020.
  15. ↑ Герои Отечества. Кто и за что удостаивался высшей награды России. ТАСС. 9 декабря 2019. Процитовано 1 серпня 2020.
  16. ↑ В Московском ВОКУ открыли Аллею Героев. Міністерство оборони Російської Федерації. 9 вересня 2017. Процитовано 1 серпня 2020.
  17. ↑ Відкриття та освячення Меморіальної стели Героям Росії. Зарайське благочиння Московської єпархії. 14 жовтня 2017. Процитовано 1 серпня 2020.
  18. ↑ В Зарайском районе открыли мемориальную доску на доме Героя России. Интерфакс. 15 октября 2018. Процитовано 1 серпня 2020.
  19. ↑ Открыли памятную доску в честь Героя России. Администрация городского округа Зарайск. 15 октября 2018. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
  20. ↑ Памяти Героя России. Зарайское благочиние Московской епархии. 13 октября 2018. Процитовано 1 серпня 2020.
  21. ↑ Зарайское «Боевое Братство» установило мемориальную доску Герою России Евгению Трундаеву. Боевое Братство. 13 октября 2018. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 1 серпня 2020.
  22. ↑ III миссионерский поход «Покровская тропа». Зарайское благочиние Московской епархии. 12 октября 2019. Процитовано 1 серпня 2020.
  23. ↑ Покровская тропа 2019. Успенский храм в деревне Рожново. 12 октября 2019. Процитовано 1 серпня 2020.
  24. ↑ День ветеранов боевых действий отметили в Зарайске у памятника воинам-интернационалистам. Общественно-политическая газета «За новую жизнь» Зарайского муниципального района. 2 июля 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
  25. ↑ В День ветеранов боевых действий в Зарайске открыли Стену памяти. Боевое Братство. 3 июля 2020. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 1 серпня 2020.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трундаєв_Євген_Валентинович&oldid=41025052