Троїцько-Іллінський монастир (Чернігів)
Тро́їцько-Іллі́нський монасти́р УПЦ (МП) — православний монастир у Чернігові, у мальовничій околиці на Болдиних Горах; заснований близько 1069 року Антонієм Печерським.
| Троїцько-Іллінський монастир УПЦ (МП) (Чернігів) | |
|---|---|
 Троїцько-Іллінський монастир. Вигляд із дзвіниці | |
| 51°28′37″ пн. ш. 31°16′46″ сх. д. / 51.47720000002777851° пн. ш. 31.27970000002777695° сх. д.Координати: 51°28′37″ пн. ш. 31°16′46″ сх. д. / 51.47720000002777851° пн. ш. 31.27970000002777695° сх. д. | |
| Тип споруди | монастир |
| Розташування |
 Україна, Чернігів |
| Стиль | Українське бароко |
| Належність | УПЦ (МП) |
| Вебсайт | oldchernihiv.com/troyitskiy-sobor |
  Троїцько-Іллінський монастир (Чернігів) (Чернігівська область) | |
 | |
 Троїцько-Іллінський монастир у Вікісховищі | |
Історія ред.
У 1069 році чернігівський князь Святослав Ярославич поставив над печерою Антонія Печерського, засновника чернецтва на Русі, дерев'яний храм Святого пророка Іллі. Так створився монастир. У середині ХІІ століття чернігівські зодчі на місці дерев'яної церкви побудували муровану тридільну однобанну Іллінську церкву, що існує і тепер. У 1237 році в результаті монголо-татрського погрому Чернігова монастирські будівлі були зруйновані. Монастир занепав в XIV столітті, частково зруйнувався, була засипана частина ходів та храм з кімітірією.
Відбудований у 1649 коштом чернігівського полковника Степана Пободайла, наказного гетьмана Лівобережної України. Загинув в бою під Старим Биховом у 1654 році і похований у Іллінській церкві, яку відновив. На той час монастир став відомим, як центр церковного малярства. 1654 року Григорій Констянтинович Дубенський, у чернецтві Геннадій, написав тут один із найвидатніших творів українського іконопису 17 століття - ікону Божої Матері для Іллінського монастиря. З другої пол. 17 століття Троїцько- Іллінський монастир був кафедрою чернігівських архієпископів.
З ініціативи архієпископа Лазаря Барановича, коштом чернігівського полковника Василя Дунін-Борковського, за допомогою також гетьмана Івана Мазепи, збудовано у 1679-1689 (остаточно 1695) величний собор Святої Трійці за проектом і під керівництвом архітектора Йоганна Баптіста, і відтоді монастир називався Троїцько-Іллінським. Собор побудовано у стилі західноєвропейського бароко. За композицією до собору близька чотириярусна дзвіниця, теж у стилі бароко[1]. Тоді ж упорядковано Іллінський печерний комплекс, який налічує: кілька ярусів підземних галерей, каплицю, келії та три підземні тридільні церкви: Преподобного Антонія, Преподобного Феодосія та Святого Миколи.
У другій половині 17 століття Троїцько-Іллінський монастир став одним із центрів українського літописання. Ієромонах Леонтій Боболинський завершив тут свій "Літописець, сі єсть Кройніка з різних авторов і историков многих...", куди ввійшли давні українські хронографи, листи, твори римських та грецьких істориків, уривки з литовських та польських хронік... У 1679 у монастир переведено Новгород-Сіверську друкарню, яка започаткувала "типографський двір" і Троїцько-Іллінський монастир став провідним центром друкарства України. З 1680 по 1721 рік тут було надруковано понад 100 видань, різної тематики і кількості. Видавництво за своєю різноманітністю поступалося лише Києву. У 1783 році надійшов указ про заборону будь-яких друків у Чернігові без московської цензури. Книгодрукування у монастирі припинолося у 1820 році[2].
У 1786 монастир закрито і перетворено на архієрейський дім. За радянської влади монастир, як церковний осередок, був ліквідований.
1942 року було створено жіночу монастирську громаду. Монастир як дівоча обітель діяв до 1962 року. З 1967 року Троїцько-Іллінський монастир входив до складу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника. Упродовж 1970-80-х років виконані реставраційні роботи на пам'ятках архітектури: дзвіниці 1775 року, Свято-Троїцькому соборі, Іллінській церкві. Нині на його території діють Чернігівське єпархіальне управління, школа регентів-псаломщиків та музей «Антонієві печери».
Із будівель збереглися та діють за призначенням:
- Іллінська церква (друга пол. 12 століття);
- Свято-Троїцький собор (твір архітектора Івана Баптисти);
- Введенська трапезна церква (1677-1679);
- Дзвіниця (1775).
На території монастиря, біля Свято-Троїцького собору, могила Глібова Леоніда Івановича. Недалеко, на Болдиній горі могила Михайла Коцюбинського.
Див. також ред.
Джерела та література ред.
- І. М. Ігнатенко. Чернігівський Свято-Троїцький Іллінський монастир // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 526. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання ред.
- 3D-модель Троїцького собору (Google Earth)
- 3D-модель Введенської церкви (Google Earth)
- 3D-модель Іллінської церкви (Google Earth)
- Чернігів. Троїцько-Іллінський монастир, Україна Інкогніта
|
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Малаков, Дмитро (2019). Мальовнича Україна (українська) . Київ: Мистецтво. с. с.78. ISBN 978-966-577-269-9.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Вечерський, Віктор Васильович (2008). Українські монастирі (українська) . Київ: Наш час. с. с.196-209. ISBN 978-966-1530-06-4.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка)