Трогонофіс Вігмана

вид плазунів
Трогонофіс Вігмана

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Amphisbaenia
Родина: Trogonophidae
Рід: Трогонофіс
Вид: Трогонофіс Вігмана
Trogonophis wiegmanni
Kaup, 1830
Поширення трогонофіса Вігмана
Поширення трогонофіса Вігмана
Посилання
Вікісховище: Trogonophis wiegmanni
Віківиди: Trogonophis wiegmanni
EOL: 461507
МСОП: 61589
Fossilworks: 374167

Трогонофіс Вігмана (Trogonophis wiegmanni) — єдиний вид монотипичного роду Трогонофісів з родини Trogonophidae. Має 2 підвиди. Інша назва «шахова хробакоподібна ящірка». Отримала назву на честь німецького зоолога Аренда Фрідриха Вігмана.

Опис ред.

Загальна довжина досягає 25 см. Голова сплощена, верхня щелепа дещо більше за нижню. Зуби акродонтні. Тулуб широкий, трикутний у поперечному розрізі. Хвіст невеликий. Кінцівки відсутні. Колір шкіри у підвидів різниться: є лілові, жовтуваті, фіолетово—бурі особини з яскраво—жовтими та коричними клітинками. Наявність останніх у майже симетричному порядку причинило отримання цією амфісбеною назви «шахова хробакоподібна ящірка».

Спосіб життя ред.

Полюбляє ліси помірного поясу, середземноморського типу чагарникову рослинність, луки, піщані береги, орні землі, пасовища. Практично усе життя проводить під землею, риючи ходи й нори. Лише рано вранці з'являється на поверхні, а також під час парування. Харчується мурахами, їх личинками, іноді дрібними ящірками.

Це живородний плазун. Самиця народжує 1—3 дитинча.

Розповсюдження ред.

Мешкає у Марокко, Алжирі та Тунісі.

Підвиди ред.

  • Trogonophis wiegmanni wiegmanni
  • Trogonophis wiegmanni elegans

Джерела ред.

  • Самарський С.Л. Зоологія хребетних. – К.: Вища школа, 1967.
  • Согур Л.М. Зоологія: курс лекцій. – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – 308 с.
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.
  • Gans, C. 2005. CHECKLIST AND BIBLIOGRAPHY OF THE AMPHISBAENIA OF THE WORLD. Bull. Am. Mus. Nat. Hist. 289: 1-130