Транспорт Таджикистану

Транспорт Таджикистану представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 143 100 км² (96-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна; максимальна дистанція з півночі на південь — 350 км, зі сходу на захід — 700 км[2][3]. Географічне положення Таджикистану дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Центральною, Південною та Східною Азією через високогірні перевали[4].

Транспорт Таджикистану M:
Транспортна система Таджикистану (англ.)
Транспортна система Таджикистану (англ.)
Територія
Площа 143,1 тис. км² (96-те)
Рельєф гірський
Найвища точка пік Ісмаїла Самані (7495 м)
Повітряний
Аеропортів 24 (131-ше)
Наземний
Автошляхів 27,8 тис. км (97-ме)
Залізниць 680 км (103-тє)
Водний
Узбережжя 0 км
Водних шляхів 200 км (98-ме)
Найдовша річка Вахш ()
Трубопровідний
Трубопроводів 587 км
Адміністрування
Орган Міністрерство транспорту
Голова міністр Шералі Ганджалзода

Історія становлення і розвитку ред.

Автомобільний ред.

Загальна довжина автошляхів у Таджикистані, станом на 2000 рік, дорівнює 27 767 км (98-ме місце у світі)[1].

Залізничний ред.

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 680 км (103-тє місце у світі), з яких 680 км широкої 1520-мм колії[1].

Повітряний ред.

У країні, станом на 2013 рік, діє 24 аеропорти (131-ше місце у світі), з них 17 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 7 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 4 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 5 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 3 (1);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 3 (5)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 10 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 802,47 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 105,37 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Таджикистан є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — EY, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Таджикистану мають літерний код ІКАО, що починається з — UT[1].

Водний ред.

Річковий ред.

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року становила 200 км (98-ме місце у світі)[1]. Головна водна транспортна артерія країни — річка Вахш.

Трубопровідний ред.

Загальна довжина газогонів у Таджикистані, станом на 2013 рік, становила 549 км; нафтогонів — 38 км[1].

Міський громадський ред.

Державне управління ред.

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 12 серпня 2016 року міністерство в уряді Кохира Расулзоди очолював Шералі Ганджалзода[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н Tajikistan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Tajikistan : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання ред.