Транспорт Маршаллових Островів

Транспорт Маршаллових Островів представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні громадський транспорт пасажирських перевезень не розвинений . Площа країни дорівнює 181 км² (217-те місце у світі)[1]. Форма території країни — архіпелажна, витягнута з південного сходу на північний захід на 2000 км; розміри центрального атолу (Маджуро) — 40 x 12 км[2][3]. Географічне положення Маршаллових Островів дозволяє країні контролювати транспортні шляхи в східній частині акваторії Тихого океану між Південно-Східною Азією та Північною Америкою[4].

Транспорт Маршаллових Островів M:
Транспортна система Маршаллових Островів (англ.)
Транспортна система Маршаллових Островів (англ.)
Територія
Площа 181 км² (217-те)
Рельєф низовинний
Найвища точка безіменна висота (10 м)
Повітряний
Аеропортів 15 (146-те)
Наземний
Автошляхів 2028 км (175-те)
Водний
Узбережжя 370 км
Головний порт Маджуро
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту і зв'язку
Голова міністр Майк Галферті

Історія становлення і розвитку ред.

Автомобільний ред.

Загальна довжина автошляхів у Маршаллових Островах, станом на 2007 рік, дорівнює 2 028 км, з яких лише 75 км з твердим покриттям (176-те місце у світі)[1].

Повітряний ред.

У країні, станом на 2013 рік, діє 15 аеропортів (146-те місце у світі), з них 4 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 11 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):<a/>4 (0);

  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 3 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (10);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (1)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 1 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 86,87 тис. осіб[1]. 2015 року повітряним транспортом перевезення вантажів, окрім багажу пасажирів, не здійснювалось[1].

Маршаллові Острови є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — V7, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Маршаллових Островів мають літерний код ІКАО, що починається з — PK[1].

Водний ред.

Морський ред.

Головні морські порти країни: Енівенток, Кваджалейн, Маджуро.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 1593 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (7-ме місце у світі), з яких: ліхтеровозів — 1, балкерів — 524, суховантажів — 65, інших вантажних суден — 1, танкерів для хімічної продукції — 351, контейнеровозів — 226, газовозів — 88, пасажирських суден — 7, вантажно-пасажирських суден — 1, нафтових танкерів — 297, рефрижераторів — 13, ролкерів — 9, автовозів — 10[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 1465 (Бельгії — 1, Бермудських Островів — 35, Бразилії — 1, Канади — 8, Китайської Народної Республіки — 14, Хорватії — 12, Кіпру — 40, Данії — 7, Єгипту — 1, Франції — 7, Німеччини — 248, Греції — 408, Гонконгу — 3, Індії — 10, Індонезії — 1, Іраку — 2, Ірландії — 6, Італії — 1, Японії — 59, Джерсі — 11, Кувейту — 2, Латвії — 19, Малайзії — 11, Мексики — 2, Монако — 30, Нідерландів — 21, Норвегії — 75, Пакистану — 1, Катару — 29, Румунії — 2, Російської Федерації — 5, Сінгапуру — 30, Словенії — 6, Південної Кореї — 41, Швеції — 1, Швейцарії — 12, Тайваню — 8, Туреччини — 70, Об'єднаних Арабських Еміратів — 12, Великої Британії — 12, України — 1, Сполучених Штатів Америки — 200)[1].

Міський громадський ред.

Державне управління ред.

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і зв'язку. Станом на 20 липня 2016 року міністерство в уряді Аменти Меттью очолював Майк Галферті[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м Marshall Islands : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 25 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. the Marshall Islands : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 25 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання ред.