Вікіпедія

Транспорт Кенії

Транспорт Кенії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 580 367 км² (49-те місце у світі)[1]. Форма території країни — відносно компактна, полігональна; максимальна дистанція з півночі на південь — 1030 км, зі сходу на захід — 90 км[2][3]. Географічне положення Кенії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Східної Африки; морські шляхи між Америкою, Європою і Азією вздовж східноафриканського узбережжя[4].

Транспорт Кенії M:
Транспортна система Кенії (англ.)
Транспортна система Кенії (англ.)
Територія
Площа 580,4 тис. км² (49-те)
Рельєф височинний
Найвища точка гора Кенія (5199 м)
Повітряний
Аеропортів 197 (28-ме)
Наземний
Автошляхів 160,9 тис. км (32-ге)
Залізниць 3,3 тис. км (54-те)
Водний
Узбережжя 536 км
Трубопровідний
Трубопроводів 932 км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту, інфраструктури, ЖКГ та міського розвитку
Голова міністр Джеймс Вайнайна Мачаріа

Історія становлення і розвитку ред.

Автомобільний ред.

Докладніше: Автомобільний транспорт Кенії

Загальна довжина автошляхів у Кенії, станом на 2014 рік, дорівнює 160 878 км, з яких 11 189 км із твердим покриттям і 149 689 км без нього (30-те місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Кенії та Номерні знаки Кенії

Залізничний ред.

Докладніше: Залізничний транспорт Кенії

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 3 334 км (54-те місце у світі), з яких 3 334 км вузької 1000-мм колії[1].

Повітряний ред.

Докладніше: Цивільна авіація Кенії

У країні, станом на 2013 рік, діє 197 аеропортів (28-ме місце у світі), з них 16 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 181 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 5 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 2 (14);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 6 (107);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (60)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 16 авіапідприємств, які оперують 106 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 4,87 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 286,4 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Кенія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 5Y, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Кенії мають літерний код ІКАО, що починається з — HK[1].

Див. також: Авіакомпанії Кенії та Аеропорти Кенії

Водний ред.

Докладніше: Водний транспорт Кенії

Морський ред.

 
Момбаса

Головні морські порти країни: Кісуму, Момбаса. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Момбаса.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 5 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (125-те місце у світі),[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 5 (Коморських Островів — 2, Сент-Вінсенту і Гренадин — 2, невстановленої приналежності — 1)[1].

Річковий ред.

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року невідома. Головна водна транспортна артерія країни — озеро Вікторія, що сполучає порт Кісуму з портами Уганди й Танзанії.

Трубопровідний ред.

Загальна довжина нафтогонів в Кенії, станом на 2013 рік, становила 4 км; продуктогонів — 928 км[1].

Міський громадський ред.

Докладніше: Міський громадський транспорт Кенії

Державне управління ред.

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту, інфраструктури, ЖКГ та міського розвитку. Станом на 28 липня 2016 року міністерство в уряді Вільяма Руто очолював Джеймс Вайнайна Мачаріа[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Kenya : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Kenya : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Кенії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Кенії&oldid=33022022