Вікіпедія

Транспорт Бразилії

Транспорт Бразилії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 8 514 877 км² (5-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна; максимальна дистанція з півночі на південь — 4320 км, зі сходу на захід — 4330км[2][3]. Географічне положення Бразилії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між більшістю країн Південної Америки; морські транспортні шляхи Атлантикою між Європою з Північною Америкою та Азією з Австралією[4].

Транспорт Бразилії M:
Транспортна система Бразилії (англ.)
Транспортна система Бразилії (англ.)
Територія
Площа 8,5 млн км² (5-те)
Рельєф височинний
Найвища точка гора Піку-да-Небліна (2994 м)
Повітряний
Аеропортів 4093 (2-ге)
Наземний
Автошляхів 1,6 млн км (4-те)
Залізниць 28,5 тис. км (11-те)
Водний
Узбережжя 7491 км
Водних шляхів 50 тис. км (3-тє)
Трубопровідний
Трубопроводів 27,47 тис. км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту, портів та цивільної авіації
Голова міністр Маурісіо Квінтелла

Історія становлення і розвитку ред.

Автомобільний ред.

Докладніше: Автомобільний транспорт Бразилії

Загальна довжина автошляхів у Бразилії, станом на 2010 рік, дорівнює 1 580 964 км, з яких 212 798 км із твердим покриттям і 1 368 166 км без нього (4-те місце у світі)[1].

  •  
    Карта-схема автошляхів Бразилії
Див. також: Автошляхи Бразилії та Номерні знаки Бразилії

Залізничний ред.

Докладніше: Залізничний транспорт Бразилії

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 28 538 км (11-те місце у світі), з яких 5 8223 км широкої 1600-мм колії (4983 км електрифіковано), 492 км двуколійні (широкої 1600-мм і вузької 1000-мм колії), 194 км стандартної 1435-мм колії, 23 3416 км вузької 1000-мм колії (24 км електрифіковано)[1].

  •  
    Карта-схема залізничної мережі Бразилії

Повітряний ред.

Докладніше: Цивільна авіація Бразилії

У країні, станом на 2013 рік, діє 4 093 аеропорти (2-ге місце у світі), з них 698 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 3395 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 7 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 27 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 179 (92);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 436 (1619);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 49 (1684)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 9 авіапідприємств, які оперують 443 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 102,0 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 149 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 13 гелікоптерних майданчиків[1].

  •  
    Повітряне сполучення в Бразилії

Бразилія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — PP, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Коди ІКАО для аеропортів Бразилії — SD, а також SB, SI, SJ, SN, SS, SW[1].

Див. також: Авіакомпанії Бразилії та Аеропорти Бразилії

Водний ред.

Докладніше: Водний транспорт Бразилії

Морський ред.

Головні морські порти країни: Белен, Паранаґуа, Ріу-Ґранді, Ріо-де-Жанейро, Сантус, Сан-Себастьян, Тубарао. Балкерне завантаження залізної руди в портах Сепетіба і Тубарао. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Сантос — 2,99 млн, Ітажаї — 0,98 млн контейнерів (TEU)[1]. Нафтові термінали: Гегуя, Ілля-Гранде, Гуаїба, Гуамаре. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Pecem, Ріо-де-Жанейро.

  •  
    Порти Бразилії

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 109 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (50-те місце у світі), з яких: балкерів — 18, суховантажів — 16, танкерів для хімічної продукції — 7, контейнеровозів — 13, газовозів — 11, нафтових танкерів — 39, ролкерів — 5[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 27 (Чилі — 1, Данії — 3, Німеччини — 6, Греції — 1, Норвегії — 3, Іспанії — 12, Туреччини — 1); зареєстровані під прапорами інших країн -36 (Аргентини — 1, Багамських Островів — 1, Гани — 1, Ліберії — 20, Маршаллових Островів — 1, Панами — 3, Сінгапуру — 9)[1].

Річковий ред.

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2012 року становила 50 000 км (3-тє місце у світі)[1]. Більшість водних шляхів знаходяться вдалині від промислових центрів і населених місць. Найбільші водні шляхи: Амазонка з численними притоками, Сан-Франсіску, Парана, Паранаїба.

Головні річкові порти країни: Манаус на Амазонці.

Трубопровідний ред.

Загальна довжина газогонів у Бразилії, станом на 2013 рік, становила 17 565 км; трубопроводів зрідженого газу — 352 км; нафтогонів — 4 831 км; продуктогонів — 4 722 км[1].

Міський громадський ред.

Докладніше: Міський громадський транспорт Бразилії

Державне управління ред.

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту, портів та цивільної авіації. Станом на 29 листопада 2016 року міністерство в уряді Мішель Мігель Еліас Темер Луліа очолював Маурісіо Квінтелла[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Brazil : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Brazil : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Бразилії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Бразилії&oldid=34305670