Торій-230

Торій-230
Таблиця ізотопів
Загальні відомості
Назва, символ	іоній, Io,²³⁰Th
Нейтронів	140
Протонів	90
Властивості ізотопу
Період напіврозпаду	75 380(30)^[1] років
Атомна маса	230,0331338(19)^[2] а.о.м
Спін	0⁺^[1]
Дефект маси	30 864,0(18)^[2] кеВ
Канал розпаду	Енергія розпаду
α-розпад	4,7700(15)^[2] МеВ
²⁴Ne	169,7 МеВ

Торій-230 (англ. thorium-230), історична назва — іоній (лат. Ionium, позначається символом Io) — радіоактивний нуклід хімічного елемента торію з атомним номером 90 і масовим числом 230. Відкрив 1907 року американський радіохімік Бертрам Болтвуд^[en]^[3].

Належить до радіоактивного сімейства урану-238 (так званий ряд радію).

Утворення та розпад ред.

Торій-230 утворюється безпосередньо внаслідок таких розпадів:

β⁻-розпад нукліду ²³⁰Ac (період напіврозпаду — 122(3)^[1] с):

\mathrm {{}_{89}^{230}Ac} \rightarrow \mathrm {{}_{90}^{230}Th} +e^{-}+{\bar {\nu }}_{e}.

β⁺-розпад нукліду протактинію ²³⁰Pa (період напіврозпаду — 17,4(5)^[1] доби):

\mathrm {^{230}_{91}Pa} \rightarrow \mathrm {^{230}_{90}Th} +e^{+}+{\nu }_{e}.

α-розпад нукліду урану ²³⁴U (період напіврозпаду — 2,455(6) × 10⁵^[1] років):

\mathrm {^{234}_{92}U} \rightarrow \mathrm {^{230}_{90}Th} +\mathrm {^{4}_{2}He} .

Сам торій-230 також α-радіоактивний, у результаті розпаду утворюється нуклід ²²⁶Ra (виділяється енергія 4770,0(15)^[2] кэВ):

\mathrm {{}_{90}^{230}Th} \rightarrow \mathrm {{}_{88}^{226}Ra} +\mathrm {{}_{2}^{4}He} ;

енергія випромінюваних α-частинок 4687,0 кеВ (у 76,3 % випадків) і 4620,5 кеВ (у 23,4 % випадків)^[4].

Для цього нукліду існує також надзвичайно низька ймовірність кластерного розпаду (з випромінюванням ядра ²⁴Ne та утворенням ядра ртуті-206; ймовірність події 5,6 × 10⁻¹¹ (10) %). Закони збереження дозволяють спонтанний поділ нукліду, але експериментально його не виявлено (ймовірність менше 5 × 10⁻¹¹ %).

У фантастиці ред.

У романі Роберта Гайнлайна «Маю скафандр — здатен мандрувати» період напіврозпаду торію-230 використовують як характерну величину для вказання тривалості проміжків часу.

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Audi G., Bersillon O., Blachot J., Wapstra A. H. The NUBASE evaluation of nuclear and decay properties // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 3–128. — Bibcode:2003NuPhA.729....3A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.001.(англ.)
↑ ^а ^б ^в ^г Audi G., Wapstra A. H., Thibault C. The AME2003 atomic mass evaluation (II). Tables, graphs, and references. // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 337—676. — Bibcode:2003NuPhA.729..337A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.003.(англ.)
↑ Реми Г. Курс неорганической химии. — М. : Издательство «Мир», 1966. — С. 572.
↑ Властивості ²³⁰Th на сайті IAEA (International Atomic Energy Agency)^{[недоступне посилання]}

[Nubase2003-1] а ^б ^в ^г ^д Audi G., Bersillon O., Blachot J., Wapstra A. H. The NUBASE evaluation of nuclear and decay properties // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 3–128. — Bibcode:2003NuPhA.729....3A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.001.(англ.)

[AME2003-2] а ^б ^в ^г Audi G., Wapstra A. H., Thibault C. The AME2003 atomic mass evaluation (II). Tables, graphs, and references. // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 337—676. — Bibcode:2003NuPhA.729..337A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.003.(англ.)

[3] Реми Г. Курс неорганической химии. — М. : Издательство «Мир», 1966. — С. 572.

[4] Властивості ²³⁰Th на сайті IAEA (International Atomic Energy Agency)^{[недоступне посилання]}

[1]

[2]

[3]

[4]