Тонкава (народ)
Тонкава (англ. Tonkawa застар. тукаваси)[1][2] — індіанське плем'я півдня Великих рівнин, що проживало в центральному Техасі у XVIII—XIX століттях. Тонкава є єдиним, хто вижив плем'ям з усієї мовної сім'ї тонкава. Мова тонкава ізольована, наразі зникла[3], і всі тонкава говорять тільки англійською.
| Тонкава | |
|---|---|
| Самоназва | Titskanwatitch/didjganwa•didj |
| Ареал |
 Оклахома |
| Раса | американоїди |
| Мова | англійський, тонкава |
| Релігія | християнство, церква корінних американців |
У середині 1990-х років у власності тонкава перебувало 398,74 акра у штаті Оклахома[3].
Етнонім ред.
Самоназва народу Тітсканватітч (Titskanwatitch)[1] або didjganwa•didj і означає «люди»[4]. Етнонім «тонкава» походить із мови вако[en] ід «тонкавейя», що перекладається «всі вони залишаються разом».
Мова і чисельність ред.
Питання про походження народу залишається суперечливим. Відмінність мови і культури від сусідніх племен робить тонкава унікальним народом з усіх індіанців Північної Америки[1]. Близькими за мовою та культурою могли бути згаслі йехуан[en] мейай[en] ервіпіаме[en][4].
Загальна чисельність із XV століття до кінця XVII століття скоротилася з приблизно 5 тисяч осіб до 1600 осіб, і до 34 осіб у 1921 році[3]. У 1993 році чисельність тонкава становила 186 осіб, у 2007 році — 200 осіб, із яких ніхто не володіє рідною мовою[5], за іншими даними — рідною мовою говорять 6 осіб старше 50 років[4]. Мова не вивчається молодшим поколінням і вимре зі смертю останнього носія.
Історія ред.
На початку XVII століття тонкава проживали на північному сході сучасного штату Оклахома. Плем'я складалося з ряду матріархальних кланів, а саме: Аваш, Чойопан, Хайваль, Хатчукні, Квеш, Нільхайлай, Нінчопен, Пакані, Пакхалате, Санук, Тальпквейю і Тіцканватічатак. До 1700 року більш численні й агресивні апачі відтіснили тонкава на південь. Більшу частину XVIII—XIX століть проживали на території сучасного штату Техас[4]. У XVIII столітті тонкава були войовничими кочівниками і розводили багато коней. Крім власне тонкава, плем'я складалося із залишків йехуан, мейай, ервіпіамі, кавов та інших народів.
До XIX століття тонкава ворогували з ліпанами та іншими апачами, що забезпечувало мирні союзи з команчами, уїчіта, хасінай. Також зазвичай доброзичливі відносини тонкава були з бідаями[en] акокісами, аранамамі на півдні й з коавільтекамі на північному заході. Коли в 1790 році апачі уклали союз з бідаями, акокіса і атакапа, тонкава налаштувалися вороже до цих племен[1].
У 1691 році Франциско де Єзус Марія назвав тонкава і союзні їм племена ворожими до хасінай, написавши назви «Tanquaay» і «Diujuan». Згадка про тонкава пропадає до 1719 року, коли французька експедиція Ля Арпа на Червоній річці поруч із кадохадачо[en] зустріла кілька племен, що слідували за бізонами. Чоловіки тонкава йшли поцятковані шрамами, оскільки недавно закінчилася війна з апачами. Після цієї зустрічі тонкава були дружні з французами[1].
З іспанцями тонкава познайомилися в Техасі на річці Сан-Ксавьє (Сан-Гебріел). У 1740-х роках тут облаштувалися іспанські місії. Індіанці страждали від смертельної епідемії віспи і набігів апачів. Ті, хто переїхали ближче до ліпанів в місію Сан-Саба, іспанці налаштували цим тонкава проти себе і зазнали втрат від їхніх набігів на нове поселення в 1758 році[1].
Наприкінці XVIII століття вождем у тонкава став представник апачі, на ім'я Ель Мочо, якому наснився сон про необхідність об'єднати народи апачів і тонкава проти іспанців. На раді понад 4 тисячі осіб народи не дійшли спільної згоди через свої культурні відмінності. Ель Мочо був схоплений і страчений іспанцями[3].
Постійні війни та епідемії нових хвороб сильно скоротили чисельність племені. Коли перші американці прийшли на їхні землі, тонкава не становили для них небезпеки. Вони були в основному дружні американцям. У 1840 році тонкава на чолі з вождем Пласідо приєдналися до техаських рейнджерів і атакували спільно команчів біля Плам-Крика.
Після проголошення незалежності Мексики в 1821 році тонкава об'єдналися з індіанцями Техасу проти команчів і вако[3]. У 1855 році в Техасі були утворені перші резервації. Поряд із кеддо та уїчита тонкава розселили у дві маленькі резервації на річці Бразос. У 1859 році плем'я тонкава депортували з Техасу, розірвавши їх багаторічний зв'язок із місцевими народами, у Форт Кобб На річці Вошіто (Оклахома). У період громадянської війни у США більше половини племені було вбито під час спільних рейдів кеддо, шауні та делаварів. З 309 тонкава було вбито 133 особи, в тому числі вождь Пласідо. Після цієї різанини тонкава кілька років поневірялися, поки до 1870 року їх не оселили поруч із фортом Гріффін у Техасі, щоб врятувати від повного знищення. Багато воїнів племені служили розвідниками й провідниками армії США [ джерело не вказано 1160 днів ]. Частина тонкава повернулася до Техасу, а в 1884 році залишки тонкава призначили в резервацію не-нерсе.
Сучасні люди тонкава займаються дрібним бізнесом[3].
Культура ред.
Сьогодні поряд із мовою багато культурні особливості народу втрачені. Беруть участь у щорічному традиційному святі пау-вау[3]. Представник племені обирається щомісяця.
Спосіб життя ред.
Тонкава відомі недружнім народом і серед індіанців, і серед європейських переселенців, які називали їх бродягами, канібалами і злодіями.[2][6] Тонкава були воєнізованим, кочовим племенем, що слідував за бізонами. Селилися розкиданими групами в тіпі зі шкіри та по команді вождя знімалися в путь. У XVIII столітті тонкава розводили коней, були відмінними вершниками, бігунами[3], мисливцями на бізонів й оленів, рідко або зовсім не займалися городництвом[1]. Поки чоловіки полювали, жінки збирали коріння, насіння, опунцію та інші дикі фрукти. У їжу також вживали м'ясо бізона або оленя, рибу, молюсків, гримучих змій, але ніколи вовків або койотів.
Предметом торгівлі були шкури тварин, коні (з кінця XVII — початку XVIII століть), з півночі тонкава вимінювали мідь[3].
Немовлят прив'язували до колиски, що призводило до сплющування голови[3].
Одяг ред.
Жінки носили сукні зі шкур тварин, волосся залишали розпущеним або заплетеними в одну косу. Чоловіки носили довгі пов'язки на стегнах і довгі коси, вискубували брови й бороду. Мокасини надягали рідко. І чоловіки й жінки одягали накидки з бізонів, прикраси, малювали на шкірі малюнки та робили татуювання. У воєнний час чоловіки фарбувалися в червоний, жовтий, зелений і чорний кольори, воїни обрізали з лівого боку волосся, залишаючи косу справа[3].
Вірування ред.
Традиційні вірування тонкава припускають безліч духів, канібалізм і приймання психотропних речовин у ритуальних цілях.[2] Деякі сучасні тонкава — члени Церкви корінних американців[3].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Jan Onofrio. [1] — American Indian Publishers, Inc, 1995. — С. 907. — ISBN 9780937862285. Архівовано з джерела 9 жовтня 2018
- ↑ а б в Джеймс Муни, пересказ-беллетризация — Виктор Форбен. Последние каннибалы Америки // «Вокруг света». — 1903. — Вип. №47 (30 квітня). Архівовано з джерела 23 квітня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Barry Pritzker. [2] — Oxford University Press, 2000. — С. 356. — ISBN 9780195138771. Архівовано з джерела 9 жовтня 2018
- ↑ а б в г Harry Hoijer. Introduction // [3] — Рипол Классик, 1931. — 717 с. — ISBN 9785872192145. Архівовано з джерела 26 грудня 2017
- ↑ Tonkawa. Etnologue (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 25.12.2017.
- ↑ Джеймс Муни. Our last cannibals' tribe // «Harper's Weekly». — 1901. — Сентябрь. Архівовано з джерела 19 січня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
Література ред.
- Стукалин Ю. Хороший день для смерти. — «Гелеос», 2005. — 384 с. — ISBN 5-8189-0323-0.
- Hoijer, Harry. (1933). Tonkawa: An Indian language of Texas. New York: Columbia University. (Extract from Handbook of American Indian languages, Vol. 3).
- Himmel, Kelly F. (1999). The Conquest of the Karankawas and the Tonkawas, 1821—1859. Texas A & M University Press, College Station, Texas.
Посилання ред.
- Официальный сайт тонкава. Tonkawa (англ.). Оклахома. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
- The Tonkawa Story. Manataka American Indian Council (англ.). Архів оригіналу за 16 листопада 2011. Процитовано 5 березня 2021.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка)