Вікіпедія

Тихе (Крим)

село в Україні

Тихе (до 1948 року Баїм, раніше Бай-Чонгурчі ; укр. Тихе, крим. Bayım, Байым) — зникле селище в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим, що розташовувалося на північному сході району, в степовій частині Криму, приблизно в 3,7 кілометра на північний захід від сучасного села Задорне[1].

Тихе
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Кримська область
Район Чорноморський район
Громада Селище, нині не існує
Засноване —
Перша згадка 1784
Населення
 - повне
Координати 45°35′55″ пн. ш. 33°07′50″ сх. д.H G O


Мапа
Тихе. Карта розташування: Україна
Тихе
Тихе
Мапа

Історія

ред.

Перша документальна згадка про село зустрічається в Камеральному Описі Криму… 1784 року, за яким наприкінці існування Кримського ханства, Чоюнчі входив до Шейхелського кадилика Козловського каймаканства. Після анексії Кримського хамства Російською імперією, яка відбулася (8) 19 квітня 1783[2], вже (8) 19 лютого 1784 іменним указом Катерини II сенату на території колишнього Кримського ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Євпаторійського повіту[3]. У зв'язку з павлівськими реформами, з 1796 по 1802 село входило до складу Ак-Мечетецького повіту Новоросійської губернії[4]. За новим адміністративним поділом, через створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[5], Баїм-Чоргунчі був включений до складу Яшпетської волості Євпаторійського повіту.

За Відомістю про волостя і селища, в Євпаторійському повіті зі свідченням числа дворів і душ… від 19 квітня 1806, в селі Баїм-Чоргунчі нараховувалося 20 дворів, 144 кримських татар, 6 циган і 13 ясирів. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року село Байчургунчу позначено з 21 двором[6] . Після реформи волосного поділу 1829 року Байчангурчі, згідно з «Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року» залишився у складі Яшпетської волості [7] . На карті 1836 в селі Баїм-Чунгурчі 28 дворів[8], як і на карті 1842[9] .

У 1860-х роках, внаслідок земської реформи Олександра II, село приписали до Курман-Аджинської волості. Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії за 1867 рік», частина населення села Баїм, внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, виїхала до Туреччини, а решта тут проживає. У «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864, Бай-Елі-Чонгурчі — власницьке татарське село, з 13 дворами і 64 жителями при колодязях. За дослідженнями професора О. Н. Козловського 1867 року, вода в колодязях села була прісна, а їхня глибина коливалася від 2 до 10 сажнів (від 4 до 20 м). На триверстовій карті Шуберта 1865—1876 в селі Баїм-Чунгурчі позначено 13 дворів[10] . У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889», за результатами Х ревізії 1887, в селі Баїм вважалося 22 двори і 127 жителів . Згідно з «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік», у селі Баїм, що входило в Отузьку ділянку, було 109 жителів у 16 домогосподарствах[11].

Земська реформа 1890-х років в Євпаторійському повіті пройшла після 1892, в результаті Баїм приписали до Агайської волості. У «Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1900 рік» записані 2 села: Баїм-Чонгурчі, в якій мешканців не значилося і Баїм зі 157 жителями в 29 дворах[12] . На 1914 в селищі діяла татарська земська школа. За Статистичним довідником Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий Євпаторійський повіт, 1915 рік, у селі Баїм Агайської волості Євпаторійського повіту вважалося 32 двори з татарським населенням у кількості 171 людини приписних жителів.

Внаслідок встановлення в Криму радянської влади, за постановою Кримревкому від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів»[13] було скасовано волосну систему і у складі Євпаторійського повіту[14] було утворено Бакальський район[15], до якого включили село, а в 1922 повіти отримали назву округів. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи було скасовано, Бакальський район скасовано і село увійшло до складу Євпаторійського району[15] . Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Баїм, Агайської сільради Євпаторійського району, нараховувалося 28 дворів, з них 26 селянських, населення становило 145 осіб, з них 136 татар, 9 росіян. На однойменному хуторі було 5 дворів, 28 осіб (24 українці, 3 білоруси та 1 російська). Подальша доля хутора у документах не відображена. Відповідно до постанови КримЦВК від 30 жовтня 1930 року «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР», було відновлено Ак-Мечетський район[16] (за іншими даними 15 вересня 1931 року[17]), і село знову включили до його складу. За даними всесоюзного перепису населення 1939 в селі проживало 200 осіб[18].

У 1944 році, невдовзі після звільнення Криму від німецьких військ, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, 18 травня кримські татари були депортовані в Середню Азію[19], з Баїма виселено 41 сім'ю[18]. З 25 червня 1946 року Баїм у складі Кримської області РРФСР[20] . Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року, Баїм перейменували на Тиху[21] . З початку 1950-х років, у ході другої хвилі переселення (у світлі постанови № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»[22]), до Чорноморського району приїжджали переселенці з різних областей України[23]. 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[24]. Час включення до складу Кіровської сільради поки що не встановлений: на 15 червня 1960 року селище Тихе вже значилося в його складі. Ліквідовано в період з 1954 по 1968 роки як селище Кіровської сільради.

Населення

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Карта генштаба РККА Крыма, 1 км. ЭтоМесто.ru. 1941. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
  2. ↑ Сперанский М.М. (составитель). Высочайшій Манифестъ о принятіи полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, подъ Россійскую Державу (1783 г. Апрѣля 08) // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. — СПб. : Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. — Т. XXI. — 1070 с.
  3. ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
  4. ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
  5. ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
  6. ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 18 серпня 2015.
  7. ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 130.
  8. ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  9. ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 19 серпня 2015.
  10. ↑ Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865—1876. Лист XXXII-11-f. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 серпня 2015.
  11. ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  12. ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1900. — 568 с.
  13. ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
  14. ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
  15. ↑ а б Краткая характеристика и историческая справка раздольненского района. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 31 липня 2013.
  16. ↑ Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР.
  17. ↑ Автономная Республика Крым. Архів оригіналу за 10 червня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  18. ↑ а б в Музафаров. Р. Крымскотатарская энциклопедия. — Симферополь : ВАТАН, 1993. — Т. 1.
  19. ↑ Постановление ГКО № 5859сс от 11.05.44 «О крымских татарах»
  20. ↑ Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область
  21. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
  22. ↑ Постановление ГКО от 12 августа 1944 года № ГКО-6372с «О переселении колхозников в районы Крыма»
  23. ↑ Сеитова Эльвина Изетовна. Трудовая миграция в Крым (1944–1976) // Ученые записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки : журнал. — 2013. — Т. 155, № 3—1 (4 червня). — С. 173—183. — ISSN 2541-7738. Архівовано з джерела 30 листопада 2021.
  24. ↑ Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР
  25. ↑ Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 136.
  26. ↑ Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель). — Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865. — Т. XLI. — С. 85. — (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).
  27. ↑ Вернер К.А.. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии : [рос.]. — Симферополь : Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
  28. ↑ Часть 2. Выпуск 7. Список населенных пунктов. Феодосийский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 2.
  29. ↑ Перша цифра — приписне населення, друга — тимчасове.
  30. ↑ Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). {{{Заголовок}}}.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тихе_(Крим)&oldid=41583046