Тимошин Юрій Васильович

Ю́рій Васи́льович Тимо́шин (26 вересня 1925, Жиздра — 20 січня 1998, Київ) — український вчений-геофізик, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної Премії України в галузі науки і техніки (1987).

Тимошин Юрій Васильович
Народився	26 вересня 1925(1925-09-26) Жиздра, Брянська губернія, РСФРР, СРСР
Помер	1998 Київ, Україна
Діяльність	геолог
Alma mater	Національний університет «Львівська політехніка»
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди

Біографічні відомості

Народився 26 вересня 1925 в м. Жиздра Брянської області.

Доктор технічних наук, професор, лауреат Державної Премії України.

У 1940 році вступив до Запорізького авіаційного технікуму.
В лютому 1943 року призваний до Червоної армії, важко поранений на фронті. В жовтні 1946 року демобілізований, працював у Львові, одночасно навчався у вечірній школі.

• 1947—1952 роки — навчався на геологічному факультеті Львівського політехнічного інституту за спеціальністю «геофізичні методи пошуків та розвідки корисних копалин» та аспірантурі при кафедрі геофізичних методів пошуків та розвідки корисних копалин Львівського політехнічного інституту.
• 1954 рік — захистив кандидатську дисертацію на тему «Криволінійні відбиваючі границі в сейсморозвідці».
• 1952—1963 роки — працює у Львіському політехнічному інституті: старшим викладачем, доцентом, заступником декана.
• 1960 рік — винайшов метод побудови сейсмічних зображень геологічного середовища на основі дифракційного перетворення сейсмічних записів (Д-перетворення). Авторське свідоцтво на винахід під назвою «Способ интерференционного анализа сейсмических волн», № 184984 було видане лише у 1966 році, оскільки експерти протягом тривалого часу не могли зрозуміти його значимість.
• 1963—1969 роки — завідувач сектором сейсморозвідки Українського науково-дослідного геологорозвідувального інституту (УкрНДГРІ, м. Київ).
• 1970—1976 роки — начальник партії, згодом головний інженер Київської експедиції УкрНДГРІ.
• 1972 рік — захистив докторську дисертацію під назвою «Основи дифракційного перетворення сейсмічних записів».
• від 1977 року. — завідувач відділом «Теоретичних проблем сейсморозвідки» УкрНДГРІ.
• 1981—1992 роки — завідувач кафедри геофізичних методів пошуків та розвідки родовищ корисних копалин геологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Проводить велику наукову роботу у співробітництві з вченими УкрНДГРІ, послідовниками його наукової школи.
• 1994–1995 роки — працює головним науковим співробітником науково-дослідної частини Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Помер 20 січня 1998 року в м. Києві.

Наукові інтереси

Основні напрямки наукової діяльності:

• Метод імпульсної сейсмічної голографії;
• теорія розповсюдження сейсмічних хвиль в неоднорідних середовищах з криволінійними границями;
• розробка алгоритмів та программ побудови сейсмічних зображень геологічного середовища;
• теорія автоматизованих систем цифрової обробки геофізичної інформації;
• основи фізико-геологічних прямих пошуків нафти та газу на базі принципово нової моделі покладів вуглеводнів, що враховує ідею ореолу розсіяння вуглеводнів на фізичні властивості порід у надродовищному просторі.
• метод об'ємної сейсмічної розвідки на основі синтезування приймальних апертур.

Заснував наукову школу сейсмічної голографії, до якої входять 2 доктори та 12 кандидатів наук.

Праці, публікації

Автор понад 500 наукових публікацій, в тому числі 95 авторських свідоцтв та патентів на винаходи, 25 монографій, багато методичних та навчальних посібників.

Показником світового внеску Ю. В. Тімошина в теорію і практику міграційних перетворень сейсмічної інформації є включення його основоположної статті «Новые возможности интроскопии» (Акустический журнал, 1969, т.15, № 3, С.421-429) у збірник Society of Exploration Geophysics (SEG) — Migration of Seismic Data: Geophysics reprint series, No.4, Tulsa: Oklahoma, 1985 під назвою «New Possibilities of Imaginery», P.82-89. Це єдина неамериканська стаття з 33 статей збірника.

Основні монографії:

• Основы дифракционного преобразования сейсмических записей. — М.: Недра, 1972. — 264 с.
• Импульсная сейсмическая голография. — М.: Недра, 1978. — 287 с.
• Основы геофизических методов разведки. — К.: Высшая школа, 1985. — 327 с.
• Сейсмическая голография сложнопостроенных сред. — М.: Недра, 1989. — 255 с.

Відзнаки і нагороди

Нагороджений: орденом «Знак почета» (1971) та «Вітчизняної війни» II ступ. (1985); медаллю «За победу над Германией» (1945) та «Заслуженный изобретатель УССР» (1971); почесними грамотами та значками Міністерств геології СРСР та УРСР; лауреат Державної премії УРСР (1987).

Дійсний член ГО Українська нафтогазова академія (УНГА) (1996), лауреат премії І ступеня УНГА 1996 р. за роботу «Створення комп'ютерної технології 3D-сейсміки на серійному устаткуванні».
Громадська діяльність: член редколегій Геофізичного журналу, Вісника КДУ (серия Геология), член науково-методичної ради МінВУЗУ СРСР (м. Москва); член ради з координації науково-дослідних робіт на нафту і газ в Україні при Раді Міністрів УРСР та інше.

Література

• Нариси з історії геологічних досліджень у Київському університеті / Під ред. Молявка В. Г., Зінченка О. В. — Київ: Рада, 1999. — 326 с.
• Збірник наукових праць Українського державного геологорозвідувального інституту. — № 3. — 2005 (Спеціальний випуск, присвячений 80-річчю від дня народження Ю. В. Тімошина).